Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.11.2023 року у справі №161/7536/22
Постанова КЦС ВП від 07.11.2023 року у справі №161/7536/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 161/7536/22

провадження № 61-2771св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Луцька міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року у складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луцької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням.

Позов мотивований тим, що 11 червня 1992 року позивач була прийнята на роботу в Мостозагін 60, який неодноразово перейменовувався, працювала на різних посадах до 03 листопада 1997 року. З 24 жовтня 2007 року до 31 січня 2017 року вона працювала у ВАТ «Мостобуд» Мостозагону № 60 прибиральницею службових приміщень, а в подальшому працювала в цій організації на підставі цивільно-правових договорів про роботу. У зв`язку з перебуванням у трудових відносинах у 1988-1989 роках її чоловікові ОСОБА_2 було надано житло в гуртожитку - кімнату № 33 (в подальшому нумерація змінена на АДРЕСА_1 . У 2005 році її чоловік ОСОБА_2 помер. З 2007 року вона почала проживати однією сім`єю із ОСОБА_3 в належній їй кімнаті № 12. Оскільки ОСОБА_3 тяжко хворів, то їм було надано в користування ще одну кімнату № 9 у цьому ж гуртожитку. Ордер був виданий на ім`я ОСОБА_4 . Разом з тим, підприємство саме з нею уклало договори найму на кімнати № 9 та № 12 і з її заробітної плати здійснювались відрахування за користування житлом. Позивач зазначала, що у зв`язку зі складним фінансовим становищем через хворобу ОСОБА_3 вона продала належну їй кімнату АДРЕСА_3 , яку вона набула у власність в порядку приватизації. Оскільки на кімнату № 9 надавалась субсидія, то після продажу належної їй кімнати № 12 вона зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_4 , власником якої є її сестра. Позивач стверджувала, що вона постійно проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в кімнаті № 9 гуртожитку до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважала себе членом сім`ї ОСОБА_3 , оскільки тривалий час проживала з ним, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах. Оскільки іншого житла у неї немає, то ця кімната № 9 є її постійним місцем проживання.

Позивач просила визнати за нею право на користування житловим приміщенням гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_5 .

Короткий зміст рішення і постанови судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що:

звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що вона є членом сім`ї ОСОБА_3 , який на підставі ордеру був вселений у спірну кімнату гуртожитку, а тому на законних підставах має право користуватись спірним приміщенням;

позивач у передбачений законом спосіб і порядок не довела своє юридичне становище по відношенню до ОСОБА_3 як члена його сім`ї. ОСОБА_1 потрібно було підтвердити факт спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Лише в такому разі її можна визнати як члена сім`ї наймача житлового приміщення в розумінні статей 64 65 ЖК України. Надані позивачем копії квитанцій про сплату коштів за житлово-комунальні послуги відповідно до довідки Мостозагону № 60 про те, що із заробітної плати ОСОБА_1 утримувалися комунальні платежі за кімнати № 9 та № 12 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 , не можуть бути прийняті судом як належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту постійного проживання позивача у спірній квартирі як члена сім`ї наймача. Крім того, ці докази не підтверджують згоду ОСОБА_3 на вселення позивача в квартиру та ведення з ним спільного господарства;

відсутні будь-які дані на підтвердження того, що наймач спірної квартири ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивач за життя наймача звертались до відповідних органів з приводу її реєстрації у вказаній кімнаті та/або наймач надавав відповідну згоду на її проживання в кімнаті;

відповідно до матеріалів справи 13 листопада 2018 року позивач відчужила іншу кімнату АДРЕСА_1 , належну їй на праві власності (набула у порядку приватизації), і в подальшому, 11 березня 2019 року, зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_7 .

Аргументи учасників

У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту спільного проживання її та ОСОБА_3 . Зокрема, це: квитанції про сплату нею комунальних послуг, відомості про відрахування з її заробітної плати коштів за користування кімнатами № 9 і № 12 у гуртожитку, медична документація про те, що ОСОБА_3 був особою з інвалідністю і хворів онкологічним захворюванням, договір позики на ім`я ОСОБА_3 про отримання 1 200,00 грн на лікування, які фактично повертала вона та ін. Через те, що ОСОБА_3 хворів і потребував коштів на лікування, вона вимушена була продати приватизовану нею кімнату АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 вона продовжує користуватися спірною кімнатою. Наведені обставини, на переконання ОСОБА_1 , свідчать про те, що вона і ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що додатково підтверджується показаннями свідків, а тому наявні підстави для визнання за нею права користування спірним житлом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17 та постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі

№ 6-60цс12.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_8 , і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , із 11 березня 2019 року

(а. с. 4 - зворот).

Основним наймачем кімнати АДРЕСА_5 був ОСОБА_3 , що підтверджується копією ордеру на жиле приміщення в гуртожитку від 26 вересня 2016 року (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Позиція Верховного Суду

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до частин першої та другої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 64 ЖК).

У статті 65 ЖК України зазначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі

№ 6-60цс12 зроблено висновок, що

«у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР).

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17 (провадження № 61-865сво21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц (провадження № 61-2027св22) зазначено, що: «під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

звертаючись із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона постійно проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в кімнаті № 9. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 вважала себе членом сім`ї ОСОБА_3 , оскільки тривалий час проживала з ним, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах. Іншого житла у неї немає, спірна кімната є її єдиним постійним місцем проживання, у зв`язку із цим позивач просила визнати за нею право на користування житловим приміщенням гуртожитку - кімнатою АДРЕСА_5 ;

26 вересня 2016 року ОСОБА_3 виданий ордер на кімнату АДРЕСА_5 ;

суди встановили, що відсутні дані про те, що наймач спірної квартири ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи/та сама позивач за життя наймача звертались до відповідних органів з приводу її реєстрації у вказаній кімнаті, а також про те, що наймач ОСОБА_3 надавав відповідну згоду на її проживання у кімнаті;

ОСОБА_1 не довела, що була членом сім'ї ОСОБА_3 за його життя в розумінні статей 64 65 ЖК України.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту спільного проживання її та ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє.

Суди надали оцінку доказам, наданим позивачем, і дійшли обґрунтованого висновку, що вони не можуть бути належними та достатніми доказами на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі як члена сім`ї наймача і не підтверджують його згоду на вселення позивача в квартиру та ведення з ним спільного господарства.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. М. Русинчук

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков