Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №465/4711/18

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 465/4711/18

провадження № 61-17280св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Галина Михайлівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2018 року у складі судді Мартьянова С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 № 1586 від 25 липня 2012 року, посвідчений нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г. М.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що оспорюваний заповіт стосується спадкування права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Даний заповіт, на думку позивача, порушує його право на власність. З метою запобігання можливих спроб відчужити спірне майно, вважає необхідним забезпечення позову, так як від цього буде залежати можливість виконання рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Думи Г. М., про визнання заповіту недійсним, задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до відчуження майна, внаслідок чого виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде суттєво утруднене чи неможливе.

Апеляційний суд дійшов висновку, що захід, вжитий судом першої інстанції, є співмірним позовним вимогам та забезпечує виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог (які є майновими та забезпечують можливість реалізації права власності на квартиру за позивачем), оскільки унеможливлює, зокрема, відчуження виключно спірного майна (фактично предмету спору).

Крім цього, невжиття такого заходу ставить під загрозу можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, оскільки спірне майно може бути відчуженим у випадку реєстрації за відповідачем права власності та зважаючи на перебування такого спору у суді; також є загроза того, що спірне майно може бути видозмінене або іншим чином реконструйоване, переобладнане тощо, що знову ж може утруднити чи зробити неможливим виконання потенційно можливого рішення про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд формально підійшов до перевірки факторів ризику, невірно витлумачив суть правовідносин, які виникли між сторонами. Поза увагою суду залишились оцінка реальності спору та правові наслідки вирішення справи по суті. ОСОБА_1 не є спадкоємцем померлої ОСОБА_5 ані за законом, ані за заповітом. Предметом позову є дійсність заповіту, а не право позивача на спадкування, а тому задоволення позову не призведе до набуття у позивача права на спадщину та права власності на квартиру. Суди першої та апеляційної інстанцій не лише не перевірили реальність загрози чи неможливості виконання можливого судового рішення, а й невірно оцінили предмет позову.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якій просить залишити ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/4711/18, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року цивільна справа № 465/4711/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частиною 1 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним заповіту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач ОСОБА_1 був власником спірної квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Право власності позивачем набуто на підставі договору дарування № 3-2417 від 29 грудня 2004 року.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року, визнано недійсним вище вказаний договір дарування спірної квартири.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 за заповітом від 25 липня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що право власності на спірну квартиру, яке з 2005 по 2018 рік належало позивачу, скасоване на підставі рішення суду та з 03 травня 2018 року власність на квартиру де юре повинна бути зареєстрована за померлою ОСОБА_4.

Зважаючи на її смерть ІНФОРМАЦІЯ_1, оспорюваний заповіт та факт прийняття відповідачем спадщини, така квартира перейшла у власність де факто до відповідачки.

Суди, накладаючи арешт на спірну квартиру, не врахували, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. ОСОБА_1 не довів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, в зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі про визнання заповіту недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм процесуального права, а тому відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатиласудовий збір у розмірі 384,20
грн.

При подані касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, судові рішення підлягають скасуванню, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн (384,20 грн + 384,20грн).

Керуючись статтями 400, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 141,409,416,419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Галина Михайлівна, про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 768,40 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року втрачають законної сили.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

І. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук