Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.06.2018 року у справі №2-21/10
Ухвала КЦС ВП від 01.05.2018 року у справі №2-21/10

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-21/10

провадження № 61-18853св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

заінтересована особа- державний виконавець Вітовського (Жовтневого) районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юхимець Альбіна Валеріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області

від 26 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Серебрякової Л. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Вітовського (Жовтневого) районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Вітовський (Жовтневий) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області)

Юхимець А. В.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Вітовському (Жовтневому) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області перебували виконавчі листи № 2/21/2010, видані 14 травня 2010 року Жовтневим районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № 11254743000 у розмірі 100 946,30 доларів США, що еквівалентно 774 651,82 грн. 15 липня 2010 року державним виконавцем Вітовського (Жовтневого) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області були відкриті виконавчі провадження № № 20482781, 20478486, 20477693, 20478136, 20481689, 20482470, проте постановами державного виконавця від 28 грудня 2010 року вказані провадження були закриті. У подальшому указані виконавчі листи неодноразово направлялись до Вітовського (Жовтневого) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області, проте повертались без виконання. 04 жовтня 2016 року постановами державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із пропущенням строку для їх пред`явлення на примусове виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд визнати неправомірними дії державного виконавця Вітовського (Жовтневого) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області Юхимець А. В. щодо відмови у відкритті виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчих листів у справі № 2-21/2010 та скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 04 жовтня 2016 року № № 52470736, 52470924, 52471118.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, виходив з того, що державним виконавцем не було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», тому не має підстав для задоволення скарги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2016 року скасовано та скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Вітовського (Жовтневого) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області Юхимець А. В. щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчих документів та відкритті виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі

№ 2-21/2010 у зв`язку із чим скасовано винесені ним 04 жовтня 2016 року постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 2-21 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» боргу в розмірі 774 651,82 грн - ВП № 52470736, 1 700,00 грн - ВП № 52471118, 250,00 грн - ВП № 52470924.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про задоволення скарги, апеляційний суд виходив з того, що оскаржувані постанови щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із пропущенням строку для їх пред`явлення є передчасними, оскільки прийняті без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час виникнення правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2017 року Вітовський РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою відкрито та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 квітня 2010 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість за кредитом у розмірі 100 946,30 доларів США, що еквівалентно 774 651,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованість за кредитом в розмірі 100 946,30 доларів США, що еквівалентно 774 651,82 грн. А також у солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у справі.

На виконання указаного рішення суду, 14 травня 2010 року Жовтневим районним судом Миколаївської області видані виконавчі листи про стягнення з

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» зазначеного боргу, які були звернені до виконання та, відповідно до наявних у них записів, поверталися 28 грудня 2010 року, 18 червня 2014 року.

Відповідно до постанов державного виконавця від 04 жовтня 2016 року

ВП № № 52470736, 52470924, 52471118, заявнику відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, у зв`язку з пропущенням строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «;Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час набрання чинності рішенням суду першої інстанції та видачі виконавчих листів) виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання протягом трьох років - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

У разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм указаного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі документи були видані на підставі рішення суду до набрання чинності Законом України № 2677-VI (09 березня

2011 року) та пред`явлені до виконання у межах строків, установлених

статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час виникнення правовідносин.

Отже правильним є висновок апеляційного суду про те, що оскаржувані постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із пропуском строку їх пред`явлення прийняті державним виконавцем Вітовського (Жовтневого) РВДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області Юхимець А. В. із порушенням вимог статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун