Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 283/2703/23

провадження № 61-14698св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області, в складі судді Саланди О. М., від 12 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С., від 24 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що із 2008 року вона та ОСОБА_3 проживали разом як дружина та чоловік, проте шлюб між ними зареєстрований не був, оскільки вони не вбачали у цьому потреби.

3. Позивачка вказувала, що вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_3 спілкувався з її батьками та родичами.

4. 23 червня 2014 року вони з ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_4 автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter», який був необхідний у сімейному господарстві.

5. Крім того, у неї разом з ОСОБА_3 був спільний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», яким вони разом користувалися.

6. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у смт. Шкло Яворівського району Львівської області, де він перебував як курсант 3 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 . Під час ранкового підйому ОСОБА_5 був виявлений без ознак життя. Письмове сповіщення про це ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав їй як цивільній дружині померлого.

7. Посилаючись на необхідність поділу спільного майна подружжя, спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 18 липня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області

від 12 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 18 липня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з ОСОБА_3 .

9. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів, дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу.

10. При цьому апеляційний суд вказав, що встановлення факту має правове значення для захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2024 року, та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 283/2703/23, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, від 05 вересня 2019 року у справі

№ 638/2304/17, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що необхідно розмежовувати сфери дії статті 74 СК України, яка має спрямованість на урегулювання підстав набуття право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, та статті 1264 ЦК України, яка регулює коло осіб, що належать до четвертої черги спадкоємців за законом.

17. Зазначає, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом першої черги за правилами статті 1261 ЦК України.

18. Наголошує, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю надає позивачці право на спадкування лише в четверту чергу за законом, однак за наявності спадкоємця першої черги (відповідача) не призведе до ефективного захисту її прав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Міхненко Т. І., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

20. Звертає увагу, що у разі відмови в позові все майно, у тому числі спільне майно, набуте під час проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 , успадкує відповідач, що є незаконним та призведе до порушення її прав. При цьому в межах спадкової справи встановлено, що ОСОБА_3 мав кошти на рахунку недержавного пенсійного фонду в сумі понад 370 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. 17 липня 2008 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

22. ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 , 2002 року народження.

23. Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2156/1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у смт. Шкло Яворівського району Львівської області де перебував як курсант 3 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 .

24. 06 липня 2023 року ОСОБА_1 , а 17 жовтня 2023 року

ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Гальченко Т. Г. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

25. За повідомленням нотаріуса, 06 липня 2023 року заведено спадкову справу № 83/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 не надала документів, які б підтверджували факт перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , їй роз`яснено право звернення до суду.

26. Згідно з довідкою Малинської міської ради від 13 липня 2023 року

№ 818 ОСОБА_1 проживала разом і вела спільне господарство із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 2002 року до дня смерті ОСОБА_3 . Довідка видана за результатами опитування сусідів.

27. У довіреності від 23 червня 2014 року ОСОБА_4 доручив

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 самостійно діяти, представляти його інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, з питань, які будуть стосуватися експлуатації та розпорядження (продажу, міни, оренди, страхування, тощо) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого Уманським МРЕВ Черкаської області 15 лютого 2003 року, автомобілем «VOLKSWAGЕN Transporter», випуску 1985 року.

28. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 06 листопада 2023 року картка для виплат клієнта ОСОБА_1 була додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_3 .

29. Матеріали справи містять фотознімки проведення спільного часу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 .

30. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили доводи позивачки щодо її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

34. Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

35. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

36. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

37. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

38. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

39. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

40. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

41. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах

від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17,

від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі

№ 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі № 521/729/20.

42. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

43. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

44. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

45. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

46. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня

2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

48. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій за результатами оцінки письмових доказів, показань свідків встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу.

49. Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі, в межах своєї компетенції, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

50. Звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_2 не наводить обґрунтованих доводів щодо заперечення факту проживання однією сім`єю його батька із ОСОБА_1 , натомість наполягає, що задоволення позову не призведе до вирішення спору.

51. Колегія суддів відхиляє ці доводи, оскільки звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 метою встановлення факту вказувала поділ спільно набутого майна та спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, за обставин конкретної розглядуваної справи, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту своїх прав можна визнати ефективним.

52. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

53. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

54. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Малинського районного суду Житомирської області

від 12 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович