Історія справи

Постанова

Іменем України

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 127/9333/17

провадження № 61-774св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року у складі судді Бойко В. М. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Матківської М.В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 2 010 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_4 за цим договором станом на 31 березня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 11 005,95 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 737,34 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 8 268,33 грн; штраф (фіксована частини) - 500 грн; - штраф (процентна складова) - 500,28 грн.

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2005 року в сумі 11 005,95 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вимогою про захист свого порушеного права на стягнення заборгованості з пропуском строку позовної давності, оскільки строк дії виданої відповідачу кредитної картки за договором від 22 вересня 2005 року закінчився у травні 2013 року, проте банк звернувся до суду з цим позовом лише у травні 2017 року - після спливу трирічної позовної давності, про застосування якої відповідач заявила у запереченнях на позовну заяву.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин позовну давність, про яку заявляла відповідач, не встановивши підстав для її переривання.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що ОСОБА_4 здійснила поповнення карткового рахунку 22 вересня 2015 року на суму 390,82 грн.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у квітні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_4, зазначала вказаний платіж в сумі 390,82 грн нею не здійснювався, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою за період з 22 вересня 2005 року до 25 вересня 2017 року, тому посилання на переривання строку позовної давності є безпідставними.

10 квітня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 22 вересня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 010 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов пункту 5.4 Правил користування платіжною карткою передбачено, що термін погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: термін погашення процентів за кредитом - кожного місяця за попередній місяць, термін погашення кредиту в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (в полі MONTH).

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань станом на 31 березня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 11 005,95 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 737,34 грн; заборгованості по процентах за користування кредитом - 8 268,33 грн; штраф (фіксована частини) - 500 грн; - штраф (процентна складова) - 500,28 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (статті 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Установлено, що строк дії виданої відповідачу кредитної картки за договором від 22 вересня 2005 року закінчився у травні 2013 року.

Разом з тим, своїм правом на позов ПАТ КБ «ПриватБанк» скористався лише у травні 2017 року - після спливу трирічного строку позовної давності, про застосування якої відповідач заявила у запереченнях на позовну заяву від 05 липня 2017 року.

Згідно з висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що строк дії картки закінчився у травні 2013 року, натомість позивач звернувся до суду з позовом у травні 2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що ОСОБА_4 вносила кошти у розмірі 390,82 грн 22 вересня 2015 року не заслуговують на увагу, оскільки строк дії договору закінчився у травні 2013 року. Крім того, ОСОБА_4 заперечувала сплату такого боргу на погашення зобов'язань укладеного між сторонами договору, а банк не надав належних та допустимих доказів сплати саме відповідачем цих коштів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк