Історія справи

Постанова

Іменем України

6 липня 2018 року

м. Київ

справа № 623/1839/17-ц

провадження № 61-32857 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6;

представники ОСОБА_5: ОСОБА_7, ОСОБА_8;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Одарюк М. П. від 11 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А., від 23 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.

Позовна заява мотивована тим, що він є людиною похилого віку, має слабке здоров'я, є інвалідом другої групи по загальному захворюванню, отримує пенсію за віком у розмірі 1 501 грн 59 коп., якої не вистачає на придбання одягу та ліків, оскільки лікування потребує додаткових коштів. Відповідачі у справі є його доньками, які йому допомогу не надають, хоча мають таку можливість. Інших дітей чи родичів він немає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь аліменти у розмірі по 1/4 частин всіх видів заробітку (доходів) з кожної, щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову і довічно.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 січня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, аліменти у розмірі 1/6 частини зі всіх видів її заробітку, щомісячно, починаючи з 8 серпня 2017 року та довічно. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/6 частини зі всіх видів її заробітку, щомісячно, починаючи з 8 серпня 2017 року та довічно. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що він є непрацездатною особою, інвалідом другої групи, досяг встановленого законом пенсійного віку, отримує невисоку пенсію, яка є єдиним його джерелом доходу. У зв'язку з цим він потребує матеріальної допомоги та догляду, яку відповідачі, які є його єдиними дітьми, не надають, хоча є працездатними особами й мають можливість сплачувати аліменти на утримання батька.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 січня 2018 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/10 частини зі всіх видів її заробітку, щомісячно, починаючи з 8 серпня 2017 року та довічно. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/10 частини зі всіх видів її заробітку, щомісячно, починаючи з 8 серпня 2017 року та довічно.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір аліментів, апеляційний суд виходив із майнового стану позивача, а саме із розміру його пенсії, що перевищує прожитковий мінімум та наявності у його власності нерухомого майна, а також із можливостей дітей надавати батьку таку допомогу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру аліментів змінити, задовольнивши його позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди правильно встановили фактичні обставини справи на доказах, поданих сторонами, проте невірно визначили розмір аліментів, що підлягають стягненню. Оцінюючи докази щодо наявність у нього нерухомого майна, суди не врахували, що отримувати дохід від цього майна він немає можливості, а розмір пенсії хоч і перевищує прожитковий мінімум, проте її не вистачає на його потреби, пов'язані із лікуванням. При цьому його діти мають можливість сплачувати аліменти у розмірі, в якому він просить.

20 червня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких зазначали, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги безпідставними. Позивач отримує грошову допомогу від департаменту праці та соціальної політики управління праці та соціального питання Харківської міської ради, користується пільгами при сплаті комунальних послуг за місцем проживання, отримує безкоштовно ліки та санаторно-курортне лікування, як інвалід другої групи. У касаційній скарзі заявником не зазначено жодної норми матеріального чи процесуального права, яка б була порушена при винесені оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

У частині перші статті 204 СК України зазначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

На зазначене відповідачі посилалися в апеляційних скаргах, проте при апеляційному перегляді вказані обставини не знайшли свого підтвердження.

Вирішуючи спір, суди, встановивши, що ОСОБА_4 є непрацездатною та потребуючою матеріальної допомоги особою, яку його діти, відповідачі у справі, не надають, врахувавши відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 204 СК України, для звільнення останніх від обов'язку утримувати свого батька, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача аліментів, врахувавши їх та його майновий стан.

При цьому апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, урахувавши повідомлення Пенсійного фонду України про розмір пенсії позивача, який становить 1 862 грн 83 коп., що перевищує прожитковий мінімум, наявність у власності позивача кількох видів нерухомого майна, а ткож можливість відповідачів сплачувати аліменти, дійшов правильного висновку про зменшення розміру, стягнутих з відповідачів аліментів з 1/6 до 1/10 частин з кожного, на утримання непрацездатного батька.

Доводи касаційної скарги відносно того, що позивач є інвалідом другої групи, має захворювання опорно-рухового апарату у зв'язку з чим потребує стороннього догляду, допомоги та програми реабілітації були предметом дослідження й оцінки судами та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), і на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 січня 2018 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк