Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2018 року у справі №466/1773/18

Постанова

Іменем України

06 травня 2019 року

м. Київ

справа № 466/1773/18

провадження № 61-42791св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І. Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року у складі судді Мікуш Ю. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2 078 200 дол. США боргу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 078 200 дол. США, що становить еквівалент 54 636 274, 90 грн, боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особи, що не брала участі у розгляді справи, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням районного суду не вирішувалося питання про права та (або) обов`язки ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 16 серпня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Надходження касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова.

12 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу та відзиву на неї

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд не вказав норми процесуального права, якими він керувався, відмовляючи йому у відкритті апеляційного провадження у справі.

Зі змісту ухвали не вбачається, що суд взяв до уваги його доповнення до апеляційної скарги, де більш детально описані допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення його прав та інтересів ухваленим районним судом рішенням, а також достатні підстави вважати, що звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є зловживанням сторонами своїми процесуальними правами в розумінні статті 44 ЦПК України з метою накладення обтяжень на майно ОСОБА_2 для перешкоджання здійсненню виконавчих дій по виконавчих провадженнях у яких ОСОБА_2 є боржником.

На час розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи

Установлено, що 12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що ним укладені вісім договорів про відступлення права вимоги за договорами позики, укладеними з ОСОБА_2

10 серпня 2016 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у нього в борг 200 тис. дол. США.

05 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 05 січня 2018 року, згідно з пунктом 4 якого ОСОБА_2 зобов`язався погасити заборгованість перед позивачем у розмірі 2 078 200 дол. США протягом 30 днів від дня укладення такого договору.

Оскільки відповідач борг у встановлений строк не повернув, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

08 травня 2018 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі ухвалено рішення.

15 травня 2018 року ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року, вказуючи на те, що районний суд, ухвалюючи рішення, вирішив питання про його права та обов`язки як кредитора та іпотекодержателя нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 . На думку заявника ОСОБА_2 намагається у такий спосіб штучно збільшити свої боргові зобов`язання за допомогою пов`язаної з ним особи ОСОБА_1 з метою уникнення виконання своїх зобов`язань перед ним, ОСОБА_3

18 червня 2018 року апеляційним судом Львівської області від ОСОБА_3 отримані доповнення від 15 червня 2018 року до його апеляційної скарги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши положення статті 358 ЦПК України, зробив висновок про те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України).

Установивши, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , який не є стороною як договорів про відступлення права вимоги, так і самих договорів позики, та на якого суд не покладав обов`язок повернення коштів, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і на законність судового рішення не впливають.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не взяв до уваги його

доповнення до апеляційної скарги в яких більш докладніше викладена інформація про порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення його прав та обов`язків, на увагу не заслуговують, оскільки вони подані поза межами встановлених статтею 364 ЦПК України строків, які є присічними і поновленню не підлягають (11 травня 2018 року ОСОБА_3 було достеменно відомо про існування рішення районного суду у цій справі, апеляційну скаргу подано 15 травня 2018 року, а доповнення до неї 15 червня 2018 року, коли останнім днем було 10 червня 2018 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін,

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат