Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2019 року у справі №204/7971/17

Постанова

Іменем України

06 травня 2019 року

м. Київ

справа № 204/7971/17

провадження № 61-4627св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. П., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором позики на загальну суму 1 479 015,09 грн.

З метою забезпечення позову на час розгляду справи, 01 лютого 2018 року позивач подав заяву, в якій просив накласти арешт на житловий будинок № НОМЕР_2 та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,1002 га, що розташовані на АДРЕСА_2 .

Посилався на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконати рішення у даній справі буде неможливо або його виконання буде утрудненим, оскільки відповідачі можуть переоформити належне їм майно на інших осіб.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_4 заборонено відчуження 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_2 та 1/2 частини земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,1002 га, які належать ОСОБА_3.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність заходів забезпечення, про які просить заявник, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду. При цьому, суд вважав, що необхідним та достатнім для можливості виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь позивача, буде застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження Ѕ частини майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що існує ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не навели достатніх підстав для вжиття цих заходів, не пересвідчилися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не з`ясували відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_4 подав відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, відсотків, інфляційних втрат, 3 % річних та витребувано справу з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що предметом позову є заборгованість за договором позики, укладеним 26 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , розмір якої становить 70 000,00 дол. США. Договір укладався за письмовою згодою дружини позичальника ОСОБА_3.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що відповідачі, які є подружжям, будуть вчиняти всі спроби та дії по переоформленню (відчуженню) належного їм на праві спільної сумісної власності майна іншим особам, з метою уникнення будь-якої можливості повернення боргу, та вважав, що можливе відчуження майна може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення його (позивача) вимог.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій перевірили доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, позовним вимогам, оцінили рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та дійшли обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

В судових рішеннях судів попередніх інстанцій, згідно вимог процесуального закону, наведені відповідні мотиви.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Доводи скарги про відсутність будь-яких загроз невиконання чи утруднення виконання рішення у даній справі, спростовуються встановленими судами обставинами, оскільки позивачем заявлені у позові вимоги на суму в розмірі 560 00,00 грн (еквівалент 70 000,00 дол. США), при цьому відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики.

Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони відчуження Ѕ частини нерухомого майна є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В. І. Крат

+