Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №642/8581/13

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 642/8581/13

провадження № 61-8326св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові вікна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 особі представника ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року у складі головуючого-судді Гримайло А. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові вікна» (далі - ТОВ «Нові вікна») про захист прав споживача.

Позов мотивовано тим, що вона придбала у ФОП ОСОБА_5 відповідно до договору № 329 від 24 березня 2010 року вікна та двері на загальну суму 86 800 грн, які були встановлені за адресоюАДРЕСА_1. Протягом гарантійного терміну у металопластикових конструкціях були виявлені недоліки, що підтверджено висновком фахівців ТОВ «Міропласт» м. Дніпропетровськ, а саме: відсутність компенсаційних отворів на рамах, на імпостах; виконання компенсаційних і дренажних отворів на створах з порушенням технологічного процесу виробництва вікон, нормативних вимог щодо правил виконання вентиляційних отворів тощо, що призвело до деформації полотна рами, створ, імпостів, до неможливості користування вказаними конструкціями відповідно до їх цільового призначення.

Позивач зазначає, що вказані недоліки сталися з вина виробника ТОВ «Нові вікна» та продавця ФОП ОСОБА_5, оскільки на наявність зазначених недоліків не було звернуто уваги при здійсненні монтажу. Вона зверталась до відповідачів з відповідними листами з вимогою замінити дефектні конструкції, проте на сьогоднішній день жодним із відповідачів її вимога не задоволена.

Крім того, за результатами перевірки Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів нею отримано лист № 2120/01/03 від 25 червня 2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язано усунути недоліки металопластикових конструкцій у строк до 25 липня 2013 року. Проте, недоліки відповідачами не усунуті. Неправомірними діями відповідачів їй завдана як майнова, так і моральна шкода.

Ураховуючи викладене ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд: зобов'язати відповідачів безоплатно усунути недоліки товару, придбаного за договорами № 180 від 03 листопада 2009 року та № 329 від 24 березня 2010 року в 14-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_5 на її користь неустойку за кожен день затримки вимоги усунення недоліків товару в сумі 53 950,59 грн; зобов'язати ФОП ОСОБА_5 безоплатно відновити первісний вигляд оздоблення, яке буде пошкоджене внаслідок демонтажу конструкцій у зв'язку з усуненням недоліків та стягнути з відповідачів на її користь по 10 тис. грн спричиненої моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Нові вікна» та ФОП ОСОБА_5 безоплатно усунути недоліки товару, придбаного за договором № 329 від 24 березня 2010 року в чотирнадцятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку за кожен день затримки вимоги на усунення недоліків товару в сумі 53 950,59 грн. Зобов'язано ФОП ОСОБА_5 відновити первісний вигляд оздоблення, яке буде пошкоджене внаслідок демонтажу конструкцій у зв'язку з усуненням недоліків. Стягнуто з ТОВ «Нові вікна» та ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 2 тис. грн з кожного. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що права позивача, як споживача порушені та підлягають поновленню; оскільки ФОП ОСОБА_5 не виконано вимог щодо усунення недоліків протягом встановленого строку, тому з останньої має бути стягнута неустойка та моральна шкода.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 особі представника ОСОБА_6 відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ФОП ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на умови дилерського договору від 05 січня 2010 року, укладеного між ТОВ «Нові вікна» та ФОП ОСОБА_5, згідно з яким відповідальність за якість продукції несе ТОВ «Нові вікна», а за правильне визначення розмірів продукції та її монтаж несе відповідальність ФОП ОСОБА_5 Крім того, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9993 від 30 січня 2015 року в недеформованих вікнах містяться компенсаційні отвори, а в деформованих вікнах - вони відсутні, що свідчить про те, що деформовані лише ті вікна, які не мають компенсаційних отворів, а тому наявна вина саме ТОВ «Нові вікна», як виробника. В той же час матеріалами справи не підтверджено, що роботи, проведені ФОП ОСОБА_7 щодо визначення розмірів продукції та її монтаж, були неякісними та виконаними з порушенням. Також суди стягнули неустойку, на підставі частини дев'ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», однак не звернули уваги на те, що безумовною підставою для початку нарахування неустойки, повинен бути факт пред'явлення товару для усунення недоліки та порушення особою, що усуває недоліки 14-денного строку, в той час як в матеріалах справи відсутні докази передачі неякісного товару для усунення недоліків.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

12 лютого 2018 року касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 особі представника ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року у складі головуючого-судді Гримайло А. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Нові вікна» про захист прав споживача передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

До таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що 24 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір № 329, згідно з яким позивач придбала та оплатила металопластикові конструкції у кількості 38 штук на загальну суму 86 800 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі № № 329 та 329(1) від 25 травня 2010 року зазначені конструкції були доставлені та встановлені за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до дилерського договору б/н від 05 січня 2010 року, укладеного між ТОВ «Нові вікна» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_5 (Дилер) постачальник постачає продукцію віконних та дверних конструкцій ПВХ профілів та елементів додаткової комплектації для реалізації Дилеру на умовах цього договору. Відповідно до п. 5.3. виконання гарантійних зобов'язань на вироби здійснює постачальник, виконання гарантійних зобов'язань з монтажу виробів несе дилер.

Протягом гарантійного строку, який відповідно гарантійного талону (№ 329 до договору від 24 березня 2010 року) складає 5 років позивачем виявлені істотні недоліки товару: трьох вітражних конструкцій, однієї балконної двері, чотирьох арочних конструкцій, а саме: відсутність компенсаційних отворів на рамах, на імпостах; виконання компенсаційних і дренажних отворів на створах з порушенням технологічного процесу виробництва вікон, нормативних вимог щодо правил виконання вентиляційних отворів тощо, що призвело до деформації полотна рами, створів, імпостів, до неможливості користування вказаними конструкціями відповідно до їх цільового призначення.

Цей факт встановлений висновком фахівців товариства з обмеженою відповідальністю «Міропласт» м. Дніпропетровськ» та не заперечується відповідачами по справі.

Зазначені недоліки сталися з вини виробника відповідача ТОВ «Нові вікна», а продавцем на наявність вказаних недоліків не було звернуто належної уваги при здійсненні монтажу.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився (частина друга статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону, гарантійний строк - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

Істотним недоліком Закон називає такий недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак, а саме: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 частини першої статті 1 Закону).

Належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем (пункт 13 частини першої статті 1 Закону).

Суди також встановили, що ОСОБА_4 05 березня 2012 року зверталась до відповідача ФОП ОСОБА_5 з листом-вимогою, у якому повідомляла про виявлені недоліки товару та просила замінити дефектні конструкції та відновити первісний вигляд оздоблення, яке буде пошкоджене внаслідок монтажу.

З аналогічним листом-вимогою ОСОБА_4 05 липня 2012 року зверталась до ТОВ «Нові вікна».

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області за зверненням ОСОБА_4 надала відповідь № 2120/01/03 від 25 червня 2013 року про те, що була проведена перевірка ФОП ОСОБА_5, якою встановлені обставини укладення договору № 329 від 24 березня 2010 року та виявлення протягом визначеного гарантійного терміну істотних недоліків у придбаній продукції та зазначено, що у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_5 вимог позивача щодо усунення недоліків у виготовлених металоконструкціях, складено припис до акту перевірки № 00609 від 25 червня 2013 року, яким останню зобов'язано усунути недоліки, виявлені при реалізації металопластикових конструкцій протягом гарантійного строку до 25 липня 2013 року.

Судами встановлено, що недоліки придбаної продукції до цього часу не усунуті.

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до частини дев'ятої статті 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару, вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що неустойка (штраф, пеня) стягується тільки тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожен день прострочки, у тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні. Неустойка, передбачена частиною дев'ятою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується в разі пред'явлення споживачем протягом гарантійного строку вимог про безоплатне усунення недоліків товару, а на випадки затримки задоволення вимог споживача про вжиття інших заходів захисту дія цієї норми не поширюється.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позову та наявності правових підстав для його задоволення, оскільки відповідачами були порушені права позивача, як споживача щодо безоплатного усунення істотних недоліків продукції протягом гарантійного строку.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обгурнтованого висновку щодо задоволення позову в частині стягненні з ФОП ОСОБА_5 на користь позивача неустойки на підставі частини дев'ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому суди погодилися з розрахунком неустойки, наданим позивачем та стягнули її за період з 26 липня 2013 року (наступний день після спливу гарантійного строку) по 21 лютого 2014 року в розмірі 53 950, 59 грн (211 днів х 255,69 грн. (1% вартості металопластикових конструкцій з недоліками) = 53950,59 грн.

Також колегія суддів погоджується із висновками судів про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачу внаслідок недоліків продукції було завдано моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували вимоги розумності і справедливості.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», § 58, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення без змін.

З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія суддів поновлює виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 особі представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик