Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.06.2019 року у справі №563/1261/18

Постанова

Іменем України

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 563/1261/18-ц

провадження № 61-7724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року у складі судді Кулика Є. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Корецька міська рада, виконавчий комітет Корецької міської ради,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Корецької міської ради, виконавчого комітету Корецької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним ордера та скасування свідоцтв про право власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що він з народження проживав у квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат ОСОБА_1, який теж був зареєстрований у цій квартирі. Після смерті брата він самостійно ніс обов'язки щодо утримання квартири. Однак відповідачі - діти померлого брата переоформили вказану квартиру на себе, зокрема, 19 жовтня 2016 року рішенням виконавчого комітету Корецької міської ради № 163 їхпоставлено на квартирний облік, видано ордер на отримання житла; 11 листопада 2016 року рішенням Корецької міської ради № 405 відповідачам надано дозвіл на приватизацію цієї квартири у спільну часткову власність; 18 лютого 2017 року за відповідачами зареєстровано право власності на квартиру на праві спільної часткової власності по 1/2 частці. Вказане право власності зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 16 грудня 2016 року, виданого виконавчим комітетом Корецької міської ради.

Зазначав, що його права як наймача житла порушено, оскільки він проживав у спірній квартирі, здійснював оплату комунальних послуг, проводив ремонтні роботи, здійснював поліпшення стану літньої кухні, хоч і не був зареєстрований.

Просив суд визнати протиправним ти скасувати рішення виконавчого комітету Корецької міської ради № 163 від 19 жовтня 2016 року "Про розгляд заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо постановлення їх на квартирний облік"; визнати недійсним ордер, виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області від 19 жовтня 2016 року № 163 на вселення у квартиру АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення Корецької міської ради № 405 від 11 листопада 2016 року "Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо приватизації квартири у спільну часткову власність"; скасувати свідоцтво на право власності від 16 грудня 2016 року, видане виконавчим комітетом Корецької міської ради, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не проживав у квартирі з 2008 року, тобто не був членом сім'ї наймача квартири, тому його право користування квартирою порушено не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюРівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки місцевим судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі з 2008 року та не був членом сім'ї наймача квартири, то відповідно його право щодо користування квартирою у зв'язку з її приватизацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не порушено.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що він постійно проживав у спірній квартирі до моменту заміни відповідачами замків на вхідних дверях; відповідачі не перебували на квартирному обліку та не потребували поліпшення житлових умов; крім того, квартира не була вільною. Обставини його проживання за іншою адресою встановлені на підставі неналежних доказів. Обставини його фактичного проживання не досліджувалися у межах розгляду спору про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому суд безпідставно послався на судове рішення в іншій справі. Наймачем спірної квартири був його батько, а брат квартиронаймачем у встановленому законом порядку не визнавався, тому діти брата не могли приватизувати квартиру.

(2) Позиція Корецької міської ради Рівненської області

У відзиві на касаційну скаргу міська рада зазначає, що позивач не проживав у спріній квартирі на момент прийняття оскаржуваних рішень ради, не був членом сім'ї наймача, тому його право на користування квартирою не порушено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Корецької міської ради № 163 від 19 жовтня 2016 року на підставі спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 29 вересня 2016 року поставлено на квартирний облік в загальну чергу та видано їм ордери на отримання житла, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Корецької міської ради від 11 листопада 2016 року № 405 на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 07 листопада 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приватизацію квартири в АДРЕСА_1 у спільну часткову власність.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 грудня 2016 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 129666793 від 04 липня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві приватної часткової власності по 1/2 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно зі статтею 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

За змістом статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю, яка складається з дружини ОСОБА_5, сина - ОСОБА_6 з 11 червня 2012 року проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року у справі № 563/75/17 за позовом ОСОБА_1 до Корецької міської ради Рівненської області, ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_4 не проживав із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1.

Встановивши, що позивач проживає однією сім'єю з дружиною та сином ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, на момент відкриття спадщини постійно із спадкодавцем не проживав, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не входив до членів сім'ї наймача та приватизацією спірного житла відповідачами його права не порушені.

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Рronina V.

Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняКорецького районного суду Рівненської області від 04 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

Є. В. Петров