Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №201/74/18

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 201/74/18

провадження № 61-5063св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області (далі - РСЦ МВС в Дніпропетровській області) про поновлення на роботі, посилаючись на те, що з 01 листопада 2016 року вона перебула у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді провідного консультанта-адміністратора Територіального сервісного центру (далі - ТСЦ) 1249.

Наказом від 08 листопада 2017 року № 293 "Про застосування стягнень до працівників ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області" їй було оголошено догану за грубі помилки в роботі та неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що мали місце протягом лютого-жовтня 2017 року. Після застосування вказаного стягнення роботодавцем також було виявлено, що 16 червня 2017 року під час формування витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вона неправильно обрала параметри запиту (замість статусу "фізична особа" вказала "юридична особа"), внаслідок чого не було відображено накладену на підставі постанови державного виконавця заборону на відчуження належного ОСОБА_2 автомобіля "Mersedes Benz GI 550", номерний знак НОМЕР_1.25 жовтня 2017 року під час проведення перереєстрації транспортного засобу вказана помилка була виявлена у ТСЦ 6141 РСЦ МВС України в Тернопільській області. Наказом від 05 грудня 2017 року її було звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки, не провівши службове розслідування та не з'ясувавши всіх обставин, відповідач залишив поза увагою те, що в період літніх відпусток обсяг її роботи та навантаження значно збільшилися. При цьому вона не порушила норм законодавства, яке регулює діяльність органів з надання сервісних послуг, а допущена нею технічна помилка не призвела до будь-яких шкідливих наслідків. Крім того, вона вже отримала догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, а отже, понесла дисциплінарне стягнення за допущені помилки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 липня 2018 року допущено до негайного виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України стало заходом стягнення за проступок, який вона вчинила 16 червня 2017 року, тобто до моменту притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно з наказом від 08 листопада 2017 року № 293. Однак за передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Під час розгляду справи відповідач не навів конкретних фактів допущеного позивачем невиконання обов'язків після застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а отже, звільнив працівника з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для поновлення її на роботі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу РСЦ МВС в Дніпропетровській області задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 02 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звільнення позивача за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України через систематичне невиконання без поважних причин покладених на неї трудовим договором обов'язків є законним та обґрунтованим. Твердження ОСОБА_1, з якою помилково погодився місцевий суд, про те, що подія дисциплінарного проступку, за який було винесено наказ про звільнення, відбулася в часі раніше від винесення роботодавцем наказу про оголошення догани, у зв'язку з чим відсутні ознаки систематичності порушення нею вимог посадової інструкції, є безпідставними. Проступок, який позивач вчинила 16 червня 2017 року, було виявлено адміністрацією відповідача лише 15 листопада 2017 року, та, з урахуванням наказу від 08 листопада 2017 року про оголошення догани, 05 грудня 2017 року винесено наказ про її звільнення. Отже, вчиненні позивачем дисциплінарні проступки, які полягали в порушенні нею вимог посадової інструкції, мають ознаки систематичності (повторності), що за змістом пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України є підставою для звільнення працівника.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що після винесення 08 листопада 2017 року наказу про оголошення догани вона не порушувала своїх трудових обов'язків, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для її звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Крім того, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15 листопада 2017 року та наданими нею письмовими поясненнями від 21 листопада 2017 року підтверджується, що проступок, який вона вчинила 16 червня 2017 року, виявлено відповідачем 25 жовтня 2017 року, у зв'язку з чим відповідач міг притягнути її до дисциплінарної відповідальності не пізніше 25 листопада 2017 року.

У квітні 2019 року РСЦ МВС в Дніпропетровській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Проступок, який позивач вчинила 16 червня 2017 року, було виявлено лише 15 листопада 2017 року, оскільки саме в цей день до керівника РСЦ МВС в Дніпропетровській області Жолудєва В. В., якому належить право застосовувати дисциплінарні стягнення, надійшла доповідна записка т. в. о. начальника ТСЦ
1249.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

02 квітня 2019 року справа № 201/74/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 367, частини 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судами встановлено, що 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 була призначена на посаду провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області.

Згідно з пунктами 1,2 розділу II посадової інструкції провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249, затвердженої наказом РСЦ МВС в Дніпропетровській області від 30 листопада 2016 року № 221 (далі - Посадова інструкція), з якою позивач була ознайомлена 29 грудня 2016 року, провідний консультант-адміністратор ТСЦ безпосередньо здійснює робочий процес реєстраційно-екзаменаційної діяльності: прийом документів від громадян, їх відпрацювання і своєчасна видача, а також оформлення договорів купівлі-продажу та їх обліку. Провідний консультант-адміністратор проводить реєстрацію (перереєстрацію), облік транспортних засобів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб - власників транспортних засобів з видачею свідоцтв про реєстрацію тимчасових реєстраційних талонів та державних номерних знаків на транспортні засоби; обмінює реєстраційні документи та державні номерні знаки на транспортні засоби.

За змістом пункту 3 розділу II Посадової інструкції провідний консультант-адміністратор безпосередньо проводить введення інформації по транспортних засобах, що реєструються, перереєструються та знімаються з обліку, з подальшою роздруківкою бланків, облікових карток, запитів згідно з накладеною резолюцією на заяві, і відповідає за повноту і якість введеної інформації.

Під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, провідний консультант-адміністратор проводить перевірку за відповідними реєстрами автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби (пункт 7 розділу II Посадової інструкції).

Також згідно з розділом IV Посадової інструкції провідний консультант-адміністратор несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України.

Наказом РСЦ МВС в Дніпропетровській області від 08 листопада 2017 року № 293 "Про застосування стягнень до працівників ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області" за грубі помилки в роботі та неналежне виконання своїх посадових обов'язків провідним консультантам-адміністраторам ТСЦ 1249, зокрема ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою для винесення вказаного наказу став висновок комплексної перевірки від 08 листопада 2017 року № 31/4-4146, складений комісією РСЦ МВС в Дніпропетровській області, в якомузазначено, зокрема про порушення позивачем положень нормативно-правових актів щодо порядку проведення реєстраційних дій з транспортними засобами, що мали місце: 09,10,17 і 24 лютого, 04 квітня, 08 та 29 червня, 25 липня, 29 вересня, 03 і 04 жовтня 2017 року. Згідно з наданими поясненнями ОСОБА_1 визнала, що допустила недоліки в роботі у зв'язку з великим навантаженням.

Судами також встановлено, що 16 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТСЦ 1249 із заявою про зняття з обліку для реалізації автомобіля "Mersedes Benz GI 550" 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

Під час формування витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна провідний консультант-адміністратор ОСОБА_1 неправильно внесла відомості про власника транспортного засобу, в результаті чого не було відображено накладену на підставі постанови державного виконавця заборону на відчуження автомобіля.

В подальшому автомобіль "Mersedes Benz GI 550" був знятий з обліку для реалізації.

Вищевказані порушення були виявлені 15 листопада 2017 року. В цей же день т. в. о. начальника ТСЦ 1249 Мачихін В. В. подав керівнику РСЦ МВС в Дніпропетровській області Жолудєву В. В. доповідну записку про допущенні позивачем помилки під час формування витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

21 листопада 2017 року позивач надала письмові пояснення з приводу зняття з обліку транспортного засобу, в яких зазначила, зокрема, що під час створення витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна нею була допущена помилка, а саме неправильно внесені відомості про заявника.

Висновком перевірки фактів, викладених у доповідній записці т. в. о. начальника ТСЦ 1249 Мачихіна В. В. від 04 грудня 2017 року № 31/4-4480, підтверджується, що провідним консультантом-адміністратором ТСЦ 1249 ОСОБА_1 було порушено вимоги пунктів 15 та 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), згідно з якими забороняється зняття з обліку або перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження без письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Наказом від 04 грудня 2017 року № 318 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області ОСОБА_1" за неналежне виконання своїх посадових обов'язків (інструкції), що полягають у внесенні неправильної інформації до заяви про надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що в подальшому призвело до порушення пунктів 15 та 41 Порядку № 1388, з урахуванням раніше накладеного на підставі наказу від 08 листопада 2017 року № 293 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, вирішено звільнити провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249 ОСОБА_1 за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором).

Наказом РСЦ МВС в Дніпропетровській області від 05 грудня 2017 року № 94о/с ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного консультанта-адміністратора ТСЦ 1249за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання обов'язків, покладених трудовим договором).

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов'язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", за передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що після застосування згідно з наказом від 08 листопада 2017 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за проступки, вчиненні в період з 09 лютого по 04 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 не порушувала трудову дисципліну, а її звільнення стало заходом стягнення за ще один виявлений роботодавцем проступок, який мав місце 16 червня 2017 року, тобто до моменту притягнення її до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення її на роботі.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 234/3957/17 (провадження № 61-17400св18).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду про систематичність невиконання ОСОБА_1 трудових обов'язків та правомірність її звільнення на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, є помилковими, оскільки такими, що систематично не виконують без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є працівники, які вже отримували дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і після цього порушили її знову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин вищенаведену норму матеріального права, не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги щодо пропущення строків застосування дисциплінарного стягнення, передбачених статтею 148 КЗпП України, виходять за межі встановлених судом першої інстанції обставин справи, а тому в силу положень вищенаведеної статті 400 ЦПК України не підлягають перевірці Верховним Судом.

Відповідно до статті 413 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов