Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.03.2019 року у справі №766/12624/18

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 766/12624/18

провадження № 61-3185св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», назву якого змінено на Акціонерне товариство «Укрпошта»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2018 року в складі судді Дорошинської В. Е. та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта»), назву якого змінено на Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»), про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що у 2017-2018 роках ОСОБА_1 пересилав значну кількість поштових відправлень до різних країн світу через ПАТ «Укрпошта», за які була проведена оплата відповідно до діючих тарифів, що підтверджується касовими чеками.

Відповідач зобов`язався доставити поштові відправлення у непошкодженому вигляді та у межах строків, вказаних на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта», проте своїх зобов`язань належним чином не виконав.

Зокрема, декілька поштових відправлень (49 листів) були доставлені після спливу строків, які зазначені на веб-сайті ПАТ «Укрпошта», а деякі відправлення - втрачені відповідачем.

Разом з тим, Всесвітньою поштовою конвенцією, затвердженою Указом Президента України від 10 жовтня 2017 року № 316/2017 (далі - Конвенція), та Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання з доставки кореспонденції, а також за втрату поштових відправлень.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача: пеню за несвоєчасне доставлення 49 поштових відправлень у розмірі 12 208,44 грн; відшкодування за втрачене поштове пересилання RА730811117UА - 1 235,93 грн; грошову суму за прострочення виплати відшкодування - 171,37 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 відшкодування за втрачене поштове відправлення RА730811117UА у розмірі 1 235,93 грн та інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми по відшкодуванню у розмірі 171,37 грн, а всього 1 407,30 грн.

Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь держави судовий збір у розмірі 70 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 634,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у 47 випадках поштові відправлення було доставлено отримувачам з перевищенням «контрольного строку», який вказано на веб-сайті ПАТ «Укрпошта». У чотирьох випадках відправлення були втрачені та за них сплачено відшкодування. За втрачене поштове відправлення RА730811117UА позивачу станом на день розгляду справи у суді першої інстанції відшкодування не виплачено.

Суд зазначив, що «контрольні строки» і, відповідно, їх прострочення, не є присічними, оскільки вони не затверджені жодним нормативним актом і не є обов`язковими для відповідача.

Використання позивачем «Середніх фактичних термінів пересилання міжнародних поштових відправлень з України до іноземних країн», розміщених на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта», не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності як оператора поштового зв`язку.

Частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить статті 18 Закону України «Про поштовий зв`язок», тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідач втратив поштове відправлення КА73081111711А та не виплатив позивачу відповідне відшкодування, передбачене Конвенцією, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини другої статті 625 ЦК України, зокрема в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за затримку виплати відшкодування за втрачене поштове відправлення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Укрпошта», правонаступником якого є АТ «Укрпошта», відшкодування за втрачене поштове відправлення скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у стягненні з ПАТ «Укрпошта», правонаступником якого є АТ «Укрпошта» відшкодування за втрачене поштове відправлення у розмірі 1 235,93 грн.

У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що таблиці фактичних строків пересилання міжнародних поштових відправлень, які розміщені на офіційному сайті АТ «Укрпошта», є середніми фактичними та включають у себе такі операції для вхідних в Україну та вихідних з України міжнародних поштових відправлень як: забір з будь-якої точки країни подання, митне оформлення в країні подання, міжнародне транспортування, митне оформлення в країні призначення, доставка до адресата в країні призначення, тому відповідач не є єдиним виконавцем у наданні міжнародних поштових послуг, оскільки доставку вихідної кореспонденції забезпечують оператори інших країн.

АТ «Укрпошта» не є єдиним виконавцем у наданні міжнародних поштових послуг, оскільки доставку вихідної кореспонденції забезпечують оператори інших країн, на яких не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», відповідач не несе відповідальності за дії поштових операторів інших країн.

Відповідач довів належне виконання обов`язків оператора поштового зв`язку на території України у пересиланні міжнародних поштових відправлень, зазначених позивачем, тому штрафні санкції застосовані бути не можуть.

Відшкодування за втрачене поштове відправлення КА73081111711А у розмірі 1 235,93 грн здійснене відповідачем 18 червня 2018 року до винесення рішення місцевим судом, тому вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне доставлення 49 поштових відправлень, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також ОСОБА_1 просив скасувати судові рішення в частині стягнення з нього судового збору.

У решті судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право позивача на стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, проте суди дійшли помилкового висновку, що вказана норма закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому суди безпідставно застосували до спірних правовідносин норму статті 18 Закону України «Про поштовий зв`язок», оскільки вона встановлює відповідальність поштових операторів лише за несвоєчасну доставку внутрішніх поштових відправлень, а в даному випадку права позивача порушені внаслідок порушення доставлення міжнародної кореспонденції.

Скаржник зазначив, що суди не вказали норму права, яка звільняє АТ «Укрпошта» від відповідальності за завдану позивачу шкоду внаслідок неправомірних дій міжнародних операторів.

Предметом укладених між сторонами договорів було доставлення кореспонденції адресатам, які поживають в інших країнах, а не вивезення вказаних листів за межі України, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про виконання поштовим оператором своїх зобов`язань у повному обсязі внаслідок вивезення цих листів за межі України.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року АТ «Укрпошта» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що до спірних правовідносин не може бути застосована норма частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказана норма визначає відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання, проте строки доставки міжнародних поштових відправлень не визначені.

Зазначив, що вини відповідача у затримці доставки міжнародної кореспонденції немає та він не несе відповідальності за дії поштових операторів інших країн.

Отже, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано прийняв до уваги той факт, що доставку міжнародної кореспонденції забезпечують призначені оператори інших країн, на яких норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

17 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 рокусправупризначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у 2017-2018 роках ОСОБА_1 здійснював пересилання поштових відправлень до різних країн світу через оператора ПАТ «Укрпошта», за що здійснював оплату послуг відповідно до діючих тарифів.

З наданого позивачем до позовної заяви додатку суд першої інстанції встановив, що у 47 випадках поштові відправлення доставлено отримувачам з перевищенням строку, який вказано на веб-сайті ПАТ «Укрпошта».

Під час пересилання відповідачем були втрачені поштові відправлення: RA730664060UA, RА730734931UA, RA73078816UA, RА73078863UA, RА730811117UА, за які у подальшому позивачу сплачене відшкодування.

Суди також встановили, що позивачем у передбачені строки подано рекламацію відносно відправлення КА73081111711А, а саме 03 січня 2018 року, двомісячний строк на розшук вказаного відправлення минув, відповідно, кінцевим строком відшкодування позивачу є 03 квітня 2018 року.

Встановлено, що 18 червня 2018 року ОСОБА_1 було сплачено відшкодування за втрату вищевказаного поштового відправлення у розмірі 1 235,93 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 3 частини першої статті 106 Конституції України визначено, що Президент України, зокрема укладає міжнародні договори України.

В преамбулі Закону України «Про міжнародні договори України» зазначено, що цей Закон встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлює.

Згода України на обов`язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору (частина перша статті 8 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про міжнародні договори України» затвердження міжнародних договорів України здійснюється Президентом України у формі указу щодо: міжнародних договорів, які укладаються від імені України; міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України.

Указом Президента України від 10 жовтня 2017 року № 316/2017 затверджено Всесвітню поштову конвенцію, Загальний регламент Всесвітнього поштового союзу, Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції та Угоду про поштові платіжні послуги.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 14 червня 2013 року № 405 ПАТ «Укрпошта» визначено оператором поштового зв`язку, який виконує зобов`язання, що випливають із актів Всесвітнього поштового союзу.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Відповідальність призначених операторів та відшкодування визначені у статті 23 Конвенції.

Так, відповідно до пункту 1 статті 23 Конвенції за винятком випадків, передбачених у статті 24, призначені оператори відповідають за: втрату, крадіжку чи пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок і відправлень з оголошеною цінністю; повернення рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю і простих посилок, про причину недоставлення яких не повідомлено.

Згідно з пунктом 1 статті 24 Конвенції призначені оператори не несуть відповідальності за рекомендовані відправлення, посилки та відправлення з оголошеною цінністю, вручення яких вони здійснили відповідно до умов, установлених їхніми внутрішніми правилами, для відправлень тієї самої категорії. Однак відповідальність зберігається: якщо крадіжка чи пошкодження встановлені або до доставки, або під час вручення відправлення; якщо внутрішнє законодавство це дозволяє, адресат або, в належному випадку, відправник під час повернення відправлення в місце подання робить застереження стосовно прийняття розкраденого чи пошкодженого відправлення; якщо внутрішнє законодавство це дозволяє й рекомендоване відправлення доставляється в поштову скриньку, але одержувач заявляє про неодержання відправлення; якщо одержувач або, у випадку повернення до місця подання відправник посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, незважаючи на отриману належну розписку, негайно заявляє призначеному оператору, який видав відправлення, про виявлення ним крадіжки чи пошкодження. Він надає доказ того, що крадіжка або пошкодження не сталися після видачі. Термін «негайно» тлумачиться відповідно до національного законодавства.

Разом з тим, указаними вище нормами матеріального права не передбачено відповідальності відповідача за невчасне надіслання кореспонденції.

Крім того, терміни пересилання міжнародних поштових відправлень з України до іноземних країн, на які посилався позивач, є середніми показниками та не є точно визначеним конкретним строком.

Представник АТ «Укрпошта», заперечуючи порушення строків відправлення зазначених позивачем поштових відправлень, також вказував на те, що розміщені на сайті відповідача строки пересилання міжнародних поштових відправлень є середніми фактичними, які не були порушені українським оператором, на підтвердження цих обставин надав до суду апеляційної інстанції інформацію (довідки) про відстеження спірних поштових відправлень по шляху їх пересилання, з яких апеляційний суд правильно встановив відсутність порушень строків під час переміщення поштових відправлень на території України.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що договірні відносини між сторонами порушені не були, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку та умов надання послуг з пересилання міжнародних поштових відправлень, таблиці фактичних строків пересилання міжнародних поштових відправлень, які розміщені на офіційному веб-сайті відповідача, є середніми фактичними та включають в себе такі операції для вхідних в Україну та вихідних з України міжнародних поштових відправлень, як: забір з будь-якої точки країни подання, митне оформлення в країні подання, міжнародне транспортування, митне оформлення в країні призначення, доставка до адресата в країні призначення, відтак, АТ «Укрпошта» не є єдиним виконавцем у наданні міжнародних поштових послуг, доставку вихідної кореспонденції забезпечують оператори інших країн, а за відстеженим шляхом пересилання на території України поштових відправлень, на які послався позивач, оператор поштового зв`язку зволікань у пересиланні цих відправлень не допустив.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Отже, до спірних правовідносин застосовується Конвенція, у статті 23 якої і визначено відповідальність призначених операторів за завдані збитки.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відповідачем порушено зобов`язання, предметом якого було доставлення кореспонденції адресатам, які поживають в інших країнах, оскільки АТ «Укрпошта» не є єдиним виконавцем у наданні міжнародних поштових послуг, доставку вихідної кореспонденції забезпечують оператори інших країн, а відповідачем не порушено строки під час переміщення поштових відправлень на території України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне доставлення поштових відправлень та розподілу судових витрат ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне доставлення поштових відправлень та вирішення питання розподілу судових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська