Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №466/5528/17

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 466/5528/17

провадження № 61-48900 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2018 року у складі судді Глинської Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у складі колегії суддів:

Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначило, що 15 серпня 2007 року між

Акціонерним комерційним інвестиційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11197816000 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 176 750,00 грн, із сплатою 11,3 процентів річних протягом 30 календарних днів від дати видачі кредиту, які підлягають перегляду кожного наступного місяця строку кредитування у порядку передбаченому кредитним договором, з кінцевим терміном повернення

14 серпня 2037 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 15 серпня

2017 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також між

АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладені договори поруки, відповідно

№ 133781 та № 133784, за умовами яких поручителі кожен окремо зобов`язалися відповідати у повному обсязі та солідарно з боржником за виконання ним усіх зобов`язань за кредитним договором.

У зв'язку з простроченням виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, 26 травня 2017 року на адресу позичальника та поручителів були направлені вимоги про повернення простроченої заборгованості, у випадку непогашення якої позивач набуває право на повернення суми кредиту у повному обсязі та сплати нарахованих процентів.

Посилаючись на те, що станом на 26 липня 2017 року вимоги банку про погашення простроченої кредитної заборгованості залишилися без задоволення, унаслідок чого позивач отримав право на повернення суми кредиту у повному обсязі та сплати нарахованих процентів, ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути:

- солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 507,34 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 768,75 грн;

- солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 507,34 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 768,75 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2018 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 507,34 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 768,75 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 507,34 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 768,75 грн.

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» на відшкодування судового збору по 3 175,65 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином не виконали зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором солідарно з позичальником, вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як солідарних боржників, підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, доводи апеляційної скарги про припинення поруки

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висновків суду першої інстанції не спростовують оскільки позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості

31 липня 2017 року, тобто у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, від дати здійснення боржником останнього періодичного платежу на погашення заборгованості за кредитом - 15 березня 2017 року та останнього періодичного платежу на погашення процентів за користування кредитом - 14 липня 2017 року, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , у якій вона просиласкасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у частині солідарного стягнення з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості по кредиту в розмірі 24 507,34 дол. США, а також розподілу судового збору, та ухвалити нове судове рішення, яким у у задоволенні позову у цій частині відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували припинення поруки ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском банком шестимісячного строку звернення до суду з позовом до поручителя щодо виконання зобов'язань за кредитним договором. Умовами кредитного договору строк виконання зобов`язань визначено щомісячними платежами, а тому з дати виникнення прострочення погашення чергового платежу за основним зобов`язанням у листопаді 2016 року у ПАТ «УкрСиббанк» виникло право вимоги сплати кредитної заборгованості у повному обсязі, тоді як з позовом до суду банк звернувся лише через 8 місяців - 31 липня 2017 року. Крім того, банк пропустив шестимісячний строк звернення з вимогами до поручителя, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України і у разі обчислення строку виконання основного зобов'язання з дати пред'явлення вимоги до відповідачів про дострокове погашення кредитної заборгованості. Вказувала на відсутність у матеріалах справи доказів отримання поручителями вимоги про дострокове повернення банку усієї суми кредиту та процентів за його використання.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржуються, а тому в цій частині у касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 серпня 2007 року між

АКІБ «УкрСиббанк», правонаступник якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11197816000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 176 750,00 грн, із сплатою 11,3 процентів річних протягом

30 календарних днів від дати видачі кредиту, які підлягають перегляду кожного наступного місяця строку кредитування у порядку передбаченому кредитним договором.

Згідно графіка погашення кредиту, він підлягає поверненню періодичними платежами у розмірі 97,00 дол. США до 15 числа кожного місяця, з кінцевим терміном повернення 14 серпня 2037 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 15 серпня

2017 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно № 133781 та № 133784, за умовами яких поручителі кожен окремо зобов`язалися відповідати у повному обсязі та солідарно з боржником за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Пунктами 3.1. зазначених договорів передбачено, що вони діють до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

30 травня 2017 року банк направив позичальнику та поручителям вимоги про погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту та по процентам за користування кредитними коштами або про повернення кредиту у повному обсязі.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 26 липня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 щодо поверненню кредитних коштів становить 24 507,34 дол. США, з яких; 24 318,91 дол. США - кредитна заборгованість, у тому числі прострочена заборгованість - 861,91 дол. США; 188,43 дол. США - заборгованість по процентам.

Заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту станом на 26 липня 2017 року складає 1 768,75 грн.

Апеляційним судом установлено, що позичальник останній платіж на погашення кредитних коштів здійснив 15 березня 2017 року, а останній платіж по сплаті процентів за користування кредитом - 14 липня 2017 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, тоді як позичальник у терміни та у розмірах, встановлених графіком погашення кредиту, зобов'язання не виконував, у зв`язку з чим банк отримав право вимагати від позичальника та кожного з поручителів у солідарному порядку повернення кредитних коштів у повному обсязі, сплати нарахованих процентів, що станом на 26 липня 2017 року становить 22 507,34 дол. США, та пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 768,75 грн.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (частина друга статті 1050 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції до введення у дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі

№ 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

Правильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та у справі № 202/4494/16-ц (провадження

№ 14-318цс18), за наслідками розгляду яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року та у постанові від 31 жовтня 2018 року виклала правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором, повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу частинами щомісяця та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, а тому суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення заборгованості повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки за договорами поруки кожен з поручителів окремо відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за його зобов'язаннями за кредитним договором, а тому з часу несплати позичальником кожного із щомісячних платежів починається перебіг встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителів.

Ураховуючи, що 30 травня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило поручителям вимогу про повернення кредитних коштів та нарахованих процентів у повному обсязі, а звернення до суду з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відбулося 31 липня 2017 року, доводи касаційної скарги

ОСОБА_3 про припинення поруки з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, є безпідставними.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме не перевірили з якого часу виникла прострочена заборгованість позивальника за кожним із щомісячних платежів відповідно до графіка погашення кредиту, а відтак не встановили за якими платежами порука припинилася, а за якими діє.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд мав можливість усунути недоліки неповноти судового розгляду, допущені судом першої інстанції, проте не урахував зазначеного при вирішенні вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та кожного з поручителів окремо, не перевірив чи пред`явив позивач вимоги до поручителя у межах шести місяців за кожним з періодичних платежів, та як наслідок не перевірив щодо яких платежів порука ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинилася, а щодо яких вона діє.

Зазначене унеможливлює встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду бере до уваги, що справа тривалий час розглядається у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним власного рішення.

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду в частині вирішених позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підлягає скасуванню з передачею справи у цій частині вимог на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо поновлення виконання судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 26 грудня 2018 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2018 року, його необхідно поновити у незміненій частині.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від

24 травня 2018 року у частині вирішених вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко