Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.03.2025 року у справі №125/1018/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 125/1018/22

провадження № 61-13922св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року у складі судді Питель О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що вона з 2007 року проживає у приватному будинку АДРЕСА_1 . Поряд з нею у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2 , на присадибній ділянці якого розміщена пасіка, на якій утримується 95 бджолосімей.

В порушення положень Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл, що затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини № 9 від 30 січня 2001 року (далі - Інструкція), пасіка відповідача не облаштована огорожею заввишки не менше 2,5 метри.

Приблизно з 2012 року, коли значно збільшилася кількість вуликів на пасіці, вона у теплий період року - весна-літо постійно страждає від бджіл, які з пасіки відповідача залітають на територію її присадибної ділянки. Вона неодноразово просила відповідача обнести пасіку парканом висотою 2,5 м, що дозволило б підняти рівень льоту бджіл, проте такі прохання залишалися без реакції.

У 2018 році сталася надзвичайна подія - один з її відвідувачів унаслідок укусу бджоли отримав анафілактичний шок та був врятований лише завдяки негайному медичному втручанню лікаря, який був присутній серед інших відвідувачів. Саме після цього випадку, а також через те, що вона фактично втратила можливість займатися городнім господарством на власній присадибній ділянці з причини постійної наявності бджіл над ділянкою, на початку травня 2018 року була змушена звернутися до регіонального підрозділу Держпродспоживслужби. 15 травня 2018 року комісією був складений акт, яким з метою недопущення нещасних випадків серед людей від укусів бджіл, відповідачу було рекомендовано, зокрема, негайно обгородити територію пасіки суцільним парканом не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. 17 травня 2018 року була надана відповідь, згідно з якою контроль за виконанням пропозицій, у тому числі огородження відповідачем території своєї пасіки парканом не нижче 2,5 м, покладено на голову Гаївської сільської ради. 17 травня 2018 року сільський голова повідомив про те, що ОСОБА_2 попереджено про необхідність огородження пасіки.

Оскільки відповідачем пасіка не була огороджена належним парканом, у березні 2019 року позивач звернулася до голови Барської РДА. На своє звернення отримала відповідь, у якій, зокрема, зазначалося, що вирішення вказаних питань не відноситься до компетенції РДА, а можливе у порядку цивільного судочинства.

07 червня 2022 року під час роботи на присадибній ділянці її вкусило дві бджоли, вона викликала поліцію з метою реагування на вказані обставини, що унеможливлюють її працю на власній земельній ділянці.

09 червня 2022 року вона звернулася до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області зі скаргою на обставини належного облаштування пасіки відповідачем. У ході розгляду звернення, у присутності відповідача, були обстежені умови розташування пасіки, складений акт, від підпису якого відповідач відмовився. Крім того, вона отримала відповідь ГУ Держпродспоживслужби, якою встановлено, що пасіка відповідача у ділянці подвір`я, яка межує з позивачем, огороджена парканом із шиферу висотою 1,7 м, у іншій частині по всій довжині сіткою-рабицею висотою 1,2 м, а також рекомендовано звернутися до суду.

Відповідач допускає протиправну бездіяльність щодо неогородження території пасіки суцільним парканом висотою не менше 2,5 м для підвищення льоту бджіл, оскільки це порушує положення пункту 1.3 розділу І Інструкції. У теплий сезон року вона страждає від того, що не може належним чином займатися веденням особистого господарства на власній присадибній ділянці через неодноразові випадки укусів, як її, так і її гостей. Така ситуація призвела до втрати морального та душевного спокою. Відсутність належних дій відповідача з огородження пасіки парканом висотою не менше 2,5 м, також створює душевний розлад та дискомфорт у її свідомості, оскільки наявність такого невирішеного конфлікту не сприяє добросусідським відносинам.

Просила суд:

визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 щодо неогородження власної пасіки суцільним парканом не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл;

зобов`язати ОСОБА_2 огородити власну пасіку, яка розташована на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 суцільним парканом не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл;

стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 з неогородження власної пасіки суцільним парканом не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Зобов`язано ОСОБА_2 огородити власну пасіку, яка розташована на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 суцільним парканом не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 984,80 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач як власник пасіки має обов`язок щодо дотримання вимог законодавчих та підзаконних актів у галузі бджільництва, а власник сусідньої земельної ділянки - позивач ОСОБА_1 має право на безпечні й здорові умови проживання, користування її земельною ділянкою і будинком. Отже бездіяльність відповідача щодо неогородження власної пасіки, яка розміщена на його присадибній ділянці, парканом не нижче 2,5 м, порушує ці права позивача. Відповідач, займаючись бджільництвом на належній йому присадибній земельній ділянці, порушує чинне законодавство, яке регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл, забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних осіб суміжних земельних ділянок, використання земельних ділянок та самостійного господарювання на них.

Позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з тривалим порушенням її прав.

Бездіяльність відповідача щодо неогородження власної пасіки, яка розміщена на його присадибній ділянці, парканом не нижче 2,5 м, порушує права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування її земельною ділянкою і будинком, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування заявленої моральної шкоди.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Слізяк М. М. задоволено частково. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року в частині визнання бездіяльності протиправною скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, займаючись бджільництвом на належній відповідачу присадибній земельній ділянці, він порушує чинне законодавство, яке регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл, забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних осіб суміжних земельних ділянок, використання земельних ділянок та самостійного господарювання на них.

ОСОБА_2 вказував, що вулики розташовані на присадибній ділянці не функціонують та не мають бджолосімей, а діючими є лише ті, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520281000:06:011:0006, призначеній для ведення особистого селянського господарства, яка відповідно до Інструкції не потребує облаштування огорожі для підвищення льоту бджіл заввишки не менше 2,5 м. Такі доводи відповідача спростовуються комісійним актом від 20 червня 2022 року, згідно якого вулики розташовані на території присадибної ділянки, яка межує з присадибною ділянкою ОСОБА_1 . Оскільки земельні ділянки, як присадибна, так і для ведення особистого селянського господарства, належні відповідачу та на яких розташовані вулики, межують з земельними ділянками, що належать позивачу, а тому мають бути відповідно до вимог Інструкції облаштовані огорожами для підвищення льоту бджіл заввишки не менше 2,5 м, що забезпечить позивачці безпечні й здорові умови проживання та користування її земельною ділянкою та будинком.

Твердження про те, що розміщення пасіки на земельній ділянці відповідача відповідає праву на зайняття бджільництвом, не впливає на правильність вирішення спору по суті, оскільки предметом доказування у спірних правовідносинах є не саме право, а реалізація цього права (розміщення пасіки та утримання бджолосімей у взаємозв`язку із забезпеченням гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних осіб суміжних земельних ділянок). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2023 року у справі № 301/1465/20.

Тому апеляційна скарга в частині оскарження позовних вимог щодо зобов`язання відповідача встановити суцільний паркан не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга в частині стягнення моральної шкоди, оскільки відповідач внаслідок невстановлення відповідно до вимог чинного законодавства паркану не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл протягом тривалого часу порушує права позивача на безпечні й здорові умови проживання та користування її земельною ділянкою і будинком. З матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем вимог щодо встановлення паркану, ОСОБА_1 не має можливості в нормальних умовах обробляти свою земельну ділянку та перебувати на прибудинковій території у зв`язку масовим льотом бджіл над її ділянкою та як наслідок побоюванням укусів бджіл, так як вона була неодноразово вжалена бджолами, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит, згідно з якою ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою у зв`язку з алергічними реакціями на укуси бджіл (а. с. 35). Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправною діяльності ОСОБА_2 , який не є посадовою чи службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а відтак вказаний спосіб захисту її прав апеляційний суд вважає неефективним.

Аргументи учасників справи

У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем правопорушення чи порушення прав позивача, які б заподіяли шкоду позивачу. Всі «докази» наявності шкоди - написані зі слів позивачки. Відсутні докази, що позивача жалили бджоли саме з його пасіки.

Примус ОСОБА_2 через судове рішення до вчинення дій, які не вимагаються чинним законодавством, є прямим порушенням частини першої статті 19 Конституції України.

Законодавством не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди за начебто недотримання пасічником - ОСОБА_2 положень ветеринарної Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл. Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині визнання бездіяльності протиправною, апеляційний суд помилково вважав наявними підстави для стягнення моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Окрім того, зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно частини другої статті 12 Закону України «Про бджільництво» кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

З існуючої судової практики в Україні вбачається, що позивачі - неуповноважені посадові особи органів виконавчої влади (як наприклад сільські голови, депутати, землеміри, дільничні інспектори поліції, посадові особи Держпродспоживслужби та ін.) України, а також суди всіх інстанцій України помилково та систематично застосовують та хибно тлумачать Інструкцію щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл, як законодавство щодо негативного впливу та безпеку людей. Однак ця Інструкція віднесена саме до законодавство про здоров`я та благополуччя тварин, спрямована на посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл.

В п. 1.3 Інструкції йдеться лише про огорожу заввишки 2,5 м при розміщенні пасіки виключно на присадибній ділянці. Апеляційним судом проігноровано частину шосту статті 118, підпункту г частини першої статті 121, частини другої статті 168 ЗК України, що присадибна ділянка - ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Суд помилково встановив одну з ключових обставин справи - місце знаходження вуликів, маніпулюючи та неправдиво викладаючи в своєму обґрунтуванні інформацію щодо доказів у справі. Жодні схеми розміщення пасіки в матеріалах справи відсутні.

Судом першої інстанції усупереч частині другій статті 72 ЦПК України не призначено експерта, що володіє спеціальними знаннями в сфері бджільництва та пасічництва. В матеріалах справи відсутні будь-які експертні висновки. Акт № 182 обстеження пасіки громадянина ОСОБА_2 с. Гайове, Барського району, Вінницької області від 15 травня 2018 року (а. с. 10), одержаний (і взагалі створений) з порушенням порядку, встановленого законом, складений неуповноваженою комісією, тому є недопустимим доказом.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала до суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін; вирішити питання розподілу судових витрат.

Зазначає, що на думку відповідача позивач незадоволена зайняттям відповідачем бджільництвом, але позивач лише відстоює власне право на вільне та безперешкодне використання своєї земельної ділянки.

В касаційній скарзі скаржником сформульовано висновок, що законодавство про здоров`я та благополуччя тварин не стосується безпеки людей. Такий висновок є абсолютно хибним, оскільки в преамбулі Інструкції містяться посилання на статтю 12 Закону України «Про ветеринарну медицину», Закон України «Про бджільництво» та Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1277. Захист прав людини являється пріоритетним в усіх без виключення напрямках господарювання, в т.ч. й бджільництві.

Виходячи з викладеного, належний рівень захисту тварин - бджіл відповідача, в т.ч. й шляхом облаштування огорожею, яка повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, прямо впливає на здоров`я позивача як фізичне, так і психологічне, та надає їй можливість вільно користуватися своєю ділянкою. Відсутність огорожі належної висоти навколо пасіки відповідача дозволяє бджолам з вуликів, які розташовані вздовж межі земельних ділянок сторін, безперешкодно залітати на повітряний простір над земельною ділянкою позивача, тим самим, перешкоджаючи їй вести господарство на своїй землі. Інструкцією визначена необхідність підвищення льоту бджіл, яка має реалізовуватися шляхом встановлення огорожі визначеної висоти.

Скаржник висновує про наявність порушення процесуального права, аргументуючи такий висновок неналежністю та недопустимістю акту від 15 травня 2018 року № 182, зловживанням процесуальними правами позивачем та відсутністю експертизи з питань бджільництва. Проте відсутність належної огорожі пасіки відповідача підтверджена доказами.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про участь його і Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у судовому засіданні; справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 219267, власником земельної ділянки площею 0,2414 га, що розташована по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520281000:06:011:0006, є ОСОБА_2 .

Відповідно до акту № 182 від 15 травня 2018 року, що складений за участі начальника Барського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, начальника Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини, сільського голови Гаївської сільської ради та землевпорядника Гаївської сільської ради, у присутності мешканців с. Гайове ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на присадибній ділянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 розташована пасіка, яка налічує 30 бджолородин, вулики розташовані на присадибній ділянці, що межує з присадибною ділянкою ОСОБА_1 та з присадибною ділянкою ОСОБА_5 , по периметру огороджено сіткою рабицею. ОСОБА_2 на підставі положень Закону України «Про бджільництво» Земельного кодексу України, Закону України «Про ветеринарну медицину», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл ОСОБА_2 було запропоновано: 1) негайно обгородити територію пасіки суцільним парканом висотою не нижче 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл, за умови, що огорожа не порушуватиме норм інсоляції; 2) вулики розмістити на відстані не менше ніж 3 м від сусідніх ділянок; 3) провести паспортизацію пасіки відповідно до чинного законодавства з проведенням усіх необхідних лабораторних досліджень; 4) провести реєстрацію потужностей відповідно до вимог законодавства; 5) з метою убезпечення нападу бджіл на власників сусідніх садових ділянок, роботи на пасіці проводити у ранкові та вечірні години. Контроль за виконанням наданих пропозицій покладено на голову Гаївської сільської ради ОСОБА_6 .

Згідно з листом виконавчого комітету Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області № 183 від 17 травня 2018 року попереджено ОСОБА_2 про те, що йому необхідно обгородити територію пасіки суцільним парканом висотою не менше 2,5 м. Усі спірні питання щодо встановлення меж вирішуються суміжними власниками, а у разі незгоди - у судовому порядку.

13 березня 2019 року позивач звернулася до голови Барської районної державної адміністрації Саволюка В. щодо неогородження ОСОБА_2 пасіки парканом висотою не менше 2,5 м. На вказане звернення позивачка отримала відповідь про те, що вирішення її питання не входить до компетенції районної державної адміністрації.

Згідно з Журналом пасік Барської міської ради на території Гаївського старостинського округу Барської міської територіальної громади станом на 23 лютого 2021 року зареєстровано сім пасік, в яких знаходиться 545 бджолосімей.

12 травня 2021 року ОСОБА_2 отримав ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку № UА - 05-06-93 від 12 травня 2021 року з 95 бджолиних сімей; порода бджіл - українська степова; адреса розміщення пасіки: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією, наданою ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області № 4353/214/01-22 від 30 червня 2022 року, ОСОБА_1 зверталася 07 червня 2022 року о 19:18 до ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області з повідомленням про виникнення конфліктної ситуації з сусідом ОСОБА_7 , який тримає у власному користуванні пасіку, з якої бджоли покусали заявницю. Дане повідомлення було зареєстровано в ІТС ІПНП за № 1786 від 07 червня 2022 року. Викликом займалися інспектори СРПП, якими було встановлено, що ОСОБА_1 за місцем проживання вкусила бджола і вона вважає, що це сталося через порушення чинних вимог утримання пасіки сусідом ОСОБА_2 . Звернулася на лінію «102» з метою фіксування даного випадку для подальшого вирішення питання по суті у судовому порядку. Загрози життю та здоров`ю немає, медичної допомоги заявниця не потребувала.

Згідно з інформацією, наданою КНП «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради № 01-1-25/07 від 28 червня 2022 року, 09 червня 2022 року о 12:47 ОСОБА_1 звернулася на прийом до сімейного лікаря Барської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_8 зі скаргами на подвійні укуси бджіл у волосисту частину голови, незначне запаморочення, головний біль, набряк обличчя. Діагноз після огляду пацієнтки: алергічна реакція на укус комахи (зі слів пацієнта - бджіл). Укуси комах (бджіл) спричинили алергічну реакцію, яка потребувала амбулаторного лікування у вигляді пігулок. Загрози для життя на час огляду не було.

09 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області зі скаргою на обставини неналежного облаштування пасіки відповідача. 20 червня 2022 року у ході розгляду звернення, комісійно, у присутності позивача та відповідача, були обстежені умови розташування пасіки, складений акт про те, що станом на 20 червня 2022 року пасіка розміщена на присадибній ділянці ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , загальною площею 0,60 га, та налічує 95 бджолородин, вулики розташовані на території присадибної ділянки, яка межує з присадибною ділянкою ОСОБА_1 , двори розмежовані парканом з шиферу висотою 1,7 м ( ОСОБА_1 ), земельні ділянки, де знаходиться город, відмежовані сіткою-рабицею. Від підпису акту ОСОБА_2 відмовився.

Згідно з відповіддю № Б-187-02/02/17 від 22 червня 2022 року Барського управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, спеціалістами відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини проведено огляд пасіки ОСОБА_2 зі сторони присадибної ділянки ОСОБА_1 - на день обстеження на зазначеній пасіці згідно з Реєстром ветеринарно-санітарних паспортів пасік утримується 95 бджолосімей, вулики розташовані на подвір`ї та у садку. Під час огляду на території домоволодіння ОСОБА_1 спостерігався масовий льот, а біля крану колонки водогону - скупчення бджіл. Територію пасіки відмежовано в ділянці подвір`я громадянкою ОСОБА_1 парканом з шиферу на висоту 1,7 м, далі по всій довжині садок та городи розмежовано сіткою рабицею на висоту 1,2 м.

Позиція Верховного Суду

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частини перша, друга статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта».

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Згідно зі статтею 293 ЦК України фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.

Відповідно до частини першої статті 91, частини першої статті 96 ЗК України власники земельних ділянокземлекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частинами першою-другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей (див. постанову Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 307/3239/16-ц).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право людини на приватне і сімейне життя, житло і кореспонденції. У випадку, коли особа серйозно стурбована незручностями, спричиненими іншими особами (зокрема поведінка сусідів), може виникнути питання щодо порушення статті 8 Конвенції. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися комфортом свого житла. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла потрібно визначити, чи досягли незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Необхідно враховувати всі обставини справи, зокрема інтенсивність та тривалість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки. Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 350/652/17 та від 14 грудня 2021 року у справі № 149/736/20.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Отже, передумовами захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтверджених належними доказами права особи щодо земельної ділянки (власності або користування) та факту порушення такого права, зокрема, у земельних відносинах добросусідства - діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу, або яка не дозволяє власникам (землекористувачам) сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інструкція затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини № 9 від 30 січня 2001 року відповідно до статті 12 Закону України «Про ветеринарну медицину», Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1277, є нормативно-правовим актом в галузі ветеринарної медицини, розробленим з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл, тобто не є актом цивільного законодавства,тому не може регулювати цивільні відносини.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

У пункті 1.3 розділу 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Порушення законодавства в галузі бджільництва тягне за собою, зокрема цивільно-правову відповідальність згідно з законами України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про бджільництво, відшкодовується в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина перша статті 39, стаття 39 Закону України «Про бджільництво»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року у справі № 301/1465/20 (провадження № 61-8966св22), яка врахована в цій справі апеляційним судом, у подібній справі щодо спору у земельних відносинах добросусідства, зроблено висновок, що «розділом 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. У справі, яка переглядається судами установлено, що листом Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 06 червня 2019 року № 320 ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням нею норм законодавства щодо розміщення та утримання пасіки рекомендовано в строк до 12 червня 2019 року огородити пасіку суцільною огорожею висотою не менше 2,5 м та розмістити пасіку на відстані не ближче 300 метрів від житлової забудови сусідів (а.с. 61). Комісійним актом від 19 серпня 2020 року установлено зокрема, що з боку земельної ділянки ОСОБА_1 пасіка огороджена парканом висотою 2,5 м (а.с. 62). Тобто, пасіка на момент розгляду справи по периметру не була огороджена парканом висотою не менше 2,5 м. Наведені у вказаному листі Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 06 червня 2019 року № 320 вимоги відповідачем не виконані. Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, займаючись бджільництвом на належній їй присадибній земельній ділянці, порушує чинне законодавство, яке регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл; забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних осіб суміжних земельних ділянок; використання земельних ділянок та самостійного господарювання на них».

Колегія суддів акцентує увагу, що за умови доведення порушення прав власника сусідньої земельної ділянки (землекористувача) внаслідок порушення умов щодо розміщення і утримання пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) відповідно до ветеринарно-санітарних правил, власник земельної ділянки може вимагати усунення цих порушень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України).

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Приписи статті 23 ЦК України поширюються на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі завдали моральну шкоду. За змістом частини першої цієї статті можливість стягнути компенсацію моральної шкоди залежить не від того, чи це передбачено у законі або договорі, а від наявності порушення цивільного права (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (пункти 49, 51, 92-94)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку. (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається, суди встановили, що пасіка відповідача, розташована у тому числі на належній йому присадибній земельній ділянці, не огороджена парканом висотою не менше 2,5 м.; вимоги органів державної влади та місцевого самоврядування (їх службових осіб), за наслідком проведених перевірок за скаргами позивача, щодо усунення вказаного порушення умов розміщення і утримання пасіки відповідно до ветеринарно-санітарних правил відповідачем не виконані; внаслідок невиконання відповідачем цих вимог, ОСОБА_1 в теплу пору кожного року не має можливості в нормальних умовах обробляти свою земельну ділянку та перебувати на прибудинковій території у зв`язку масовим льотом бджіл на її ділянці, неодноразово була вжалена та зверталася за медичною допомогою у зв`язку з алергічними реакціями.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок, що відповідач, займаючись бджільництвом на належній йому присадибній земельній ділянці, порушує умови щодо розміщення і утримання пасіки відповідно до ветеринарно-санітарних правил, що має наслідком порушення прав позивача як власника сусідньої земельної ділянки. Тому позивач може вимагати усунення цих порушень.

Суди встановили, що позивачем обґрунтовано та доведено втрата нею душевної рівноваги, її моральних страждань і хвилювань, пов`язаних із порушенням її прав як власника сусідньої земельної ділянкивпродовж тривалого часу у зв`язку з діями відповідача. Тому суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач оскаржує судові рішення в цій частині посилаючись на відсутність порушеного права позивача та права на компенсацію моральної шкоди у спірних відносинах. Такі доводи є необґрунтованими, оскільки у справі встановлено порушення прав позивача, а приписи статті 23 ЦК України поширюються на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі завдали моральну шкоду. Разом з тим касаційна скарга не містить належних доводів та відповідних їм підстав касаційної оскарження в частині визначення судами розміру такої компенсації. Тому з урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України, відсутні підстави для зміни оскаржених рішень про задоволення позову і в цій частині.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 , що судом першої інстанції усупереч частині другій статті 72 ЦПК України не призначено експерта, що володіє спеціальними знаннями в сфері бджільництва та пасічництва, оскільки такого клопотання позивач не заявляв, призначення судом експертизи у правовідносинах, що виникли між сторонами, не є обов`язковим (стаття 105 ЦПК України). Позивач не обґрунтував, встановлення яких саме обставин, що входять до предмету доказування в цій справі, потребує спеціальних знань експерта, а питання проведення відповідачем відповідної діяльності на своїй земельній ділянці з порушенням встановленим вимог та наявності негативного впливу такої діяльності у земельних відносинах добросусідства з позивачем є передусім питаннями доведеності цих обставин, тобто питаннями права.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо судових витрат на правничу допомогу

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги (пункт 2 частини першої статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18))

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 просить вирішити питання розподілу судових витрат, до якого долучила, зокрема, копії ордеру адвоката, угоди про надання правничої допомоги від 08 червня 2022 року, розрахунку вартості робіт по наданню правничої допомоги від 15 листопада 2023 року, завірену копію акту від 17 листопада 2023 року, приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої допомоги, докази оплати частини витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн., докази направлення відзиву відповідачу.

Зазначені докази підтверджують витрати позивача на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, на суму 3 000 грн. Відповідач не подавав до суду заперечень щодо цих витрат та/або їх розміру. Тому ці витрати ОСОБА_1 підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко