Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2019 року у справі №712/330/18

Постанова

Іменем України

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 712/330/18-ц

провадження № 61-9770св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2018 року у складі судді Мельник І.

О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року у складі суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна адміністрація залізничного транспорту України, акціонерне товариство "Українська залізниця",

треті особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач",

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України, акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України "Українська залізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану щорічну відпустку та відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, за період його роботи на посаді директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (11 листопада 2005 року - 09 квітня 2008 року) не здійснювалось перерахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чим порушено його право на отримання соціального захисту - пенсії на належному рівні.

Просив зобов'язати Державну адміністрацію залізничного транспорту України здійснити нарахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму стягнутих на його користь згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року коштів в розмірі 51 437 грн 30 коп. та здійснити перерахування до управління Пенсійного фонду нарахованих сум збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період роботи на підприємстві.

Остаточно уточнивши розмір позовних вимог, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму стягнутих на користь нього згідно рішення суду коштів в загальному розмірі 51 437 грн 30 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що суми, які він отримав в порядку добровільного виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року, були нараховані відповідачем на його користь, що стало підставою для нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Не здобуто в ході судового розгляду і доказів, що позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування таких страхових внесків виходячи із сум, сплачених у добровільному порядку за рішенням суду. Оскільки судом не встановлено, що Державною адміністрацією залізничного транспорту України здійснювалось нарахування сум, які підлягали виплаті позивачу на виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року, підстав для зобов'язання здійснити перерахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму коштів стягнутих на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням суду в розмірі 51 437 грн 30 коп. суд не вбачає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нарахування страхових виплат здійснюється страховиком (роботодавцем) лише за умови фактичного нарахування заробітної плати та інших, передбачених законодавством виплат, працівникові. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність доказів такого нарахування відповідачем, тому відсутні підстави нарахування страхових внесків роботодавцем.

Утримання соціальних внесків із суми стягнутої заробітної плати працівника, яку останній отримує при примусовому виконанні рішення суду, Законом України "Про виконавче провадження" також не передбачено. За таких обставин суд апеляційної інстанції не знаходить законних причин для зобов'язання здійснити перерахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму коштів стягнутих на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Соснівського районного суду м.

Черкаси від 25 липня 2007 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - проситьскасувати судові рішення та задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач в порушення вимог статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не нарахував на суми, стягнуті з нього рішенням Соснівського районного суду м.

Черкаси від 25 липня 2007 року, та не перерахував до відповідного управління Пенсійного фонду в установлені строки страхові внески, чим порушив його право на отримання соціального захисту - пенсії на належному рівні. Відповідач повинен був виконати свій обов'язок щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків незалежно від того, чи виконано це рішення та без додаткового письмового звернення позивача про вчинення таких дій. Підставою для нарахування та сплати страхових внесків є саме рішення суду, що є обов'язковим до виконання. З огляду на це, незважаючи на відсутність фактичної сплати відповідачем стягнутої за рішенням суду суми, обов'язок щодо сплати страхових внесків виник саме з моменту набрання судовим рішенням про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, законної сили.

(2) Позиція Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що судом не встановлено, що Державною адміністрацією залізничного транспорту України здійснювалось нарахування сум, які підлягали виплаті позивачу на виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року, підстав для зобов'язання здійснити перерахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму коштів стягнутих на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням суду в розмірі 51 437 грн 30 коп. відсутні.

3) Відмова від касаційної скарги

03 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги без розгляду за його підписом.

Листом Верховного Суду заявника було повідомлено про необхідність подання заяви про відмову від касаційної скарги.

На виконання вказаного листа 28 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги також за його підписом. Проте довіреність від 23 серпня 2017 року та надані заяви про відмову від касаційної скарги викликали сумніви щодо справжності підпису заявника.

У березні 2020 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано лист судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Штелик С. П., яким роз'яснено заявнику наслідки відмови від касаційної скарги, передбачені частиною 4 статті 398 ЦПК України, та вказано про необхідність надання суду касаційної інстанції нотаріально посвідченої заяви з метою встановлення дійсного волевиявлення заявника на вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення заявник отримав листа 03 квітня 2020 року.

Станом на момент розгляду касаційної скарги нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги або інших доказів справжності підпису останнього в указаній заяві суду касаційної інстанції не надано.

Ураховуючи відсутність доказів справжності підпису ОСОБА_1 у заяві про відмову від касаційної скарги, касаційна скарга підлягає розгляду без урахування вказаної заяви.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2005 року по 19 липня 2006 року у розмірі 18 717 грн 80 коп., середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20 липня 2006 року по 16 жовтня 2006 року у розмірі 7 233 грн 60 коп., заробітну плату за період з 17 жовтня 2006 року по 11 листопада 2006 року 2 133
грн 20 коп., середній заробіток за період з 12 листопада 2006 року по 25 липня 2007 року у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 20 882 грн 70 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 2 470 грн; днем звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" ухвалено вважати день видачі йому належним чином оформленої трудової книжки; зобов'язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізниця) видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" днем видачі йому належно оформленої трудової книжки; зобов'язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення з посади директора ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України днем видачі йому трудової книжки, засвідчити даний запис, видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку; визнано незаконним Наказ Генерального директора Укрзалізниці № 981/ос від 17 жовтня 2006 року про відсторонення ОСОБА_1 директора ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" від роботи з 17 жовтня 2006 року у зв'язку з непроходженням перевірки знань з охорони праці, скасувавши його; стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 тис. грн, пов'язану з незаконним звільненням з посади директора ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та з невиплатою відповідачем належних грошових коштів.

Згідно постанови про закриття виконавчого провадження від 10 квітня 2008 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1693, виданого 07 грудня 2007 року Соснівським районним судом м. Черкаси, щодо виконання рішення суду в частині вимог немайнового характеру.

Відомості про хід виконавчого провадження в частині стягнення присуджених сум (середній заробіток за час вимушеного прогулу, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, суму моральної шкоди) вищенаведені документи виконавчого провадження не містять.

Листом Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві від 18 квітня 2018 року № В/12, отриманим на запит представника позивача, повідомлено, що відповідно до постанови від 21 квітня 2008 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження ВП № 5845681 на підставі заяви стягувача про виконання боржником в добровільному порядку рішення суду та сплату в повному обсязі боргу стягувачеві, претензії відсутні. При цьому також зазначено, що матеріали завершених виконавчих проваджень знищені за терміном зберігання.

У своїх додаткових поясненнях позивач посилався на те, що в цій частині рішення суду виконано в добровільному порядку та Державною адміністрацією залізничного транспорту України сплачено 44 747 грн 16 коп.

В подальшому ОСОБА_1 у поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, заявив, що не отримував грошові кошти від відповідача за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2007 року.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин) страхувальник, в даному випадку - роботодавець, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При цьому страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частині першій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати (частина шоста статті 19 цього ж Закону).

Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди надали належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи зміст наведених положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нарахування страхових виплат здійснюється страховиком (роботодавцем) лише за умови фактичного нарахування заробітної плати та інших, передбачених законодавством виплат, працівникові.

Оскільки судом не встановлено, що Державною адміністрацією залізничного транспорту України здійснювалось нарахування сум, які підлягали виплаті позивачу на виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2007 року, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що підстави для зобов'язання здійснити перерахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму коштів стягнутих на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням суду в розмірі 51 437 грн 30 коп. відсутні.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, стосуються помилкового тлумачення заявником норм матеріального права. Крім того, вказаним доводам була надана відповідна правова оцінка судами попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Рronina V.

Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

РішенняСоснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

Є. В. Петров