Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №569/10882/20

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 569/10882/20

провадження № 61-5057св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт, дії якого оскаржуються, - старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бабич Тетяна Олегівна,

стягувач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року в складі судді Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бабич Т.

О. та просив: визнати незаконними дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Т. О. в частині розрахунку заборгованості аліментів, присуджених до сплати йому як боржнику за період з 01 травня 2018 року по 19 серпня 2019 року; скасувати пункт 3 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03 жовтня 2019 року, прийнятої старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Т. О., в частині стягнення із заробітної плати у розмірі 70 % до погашення заборгованості та скасувати заборгованість зі сплати аліментів в сумі 49 912,00 грн як таку, що нарахована неправомірно з моменту її прийняття.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 частково задоволено.

Визнано, що при нарахуванні заборгованості зі сплати аліментів допущена помилка у нарахуванні суми заборгованості, встановлено, що станом на 01 вересня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів становила 46 515,45 грн та проведено перерахунок зі сплати аліментів, виходячи із зазначеної суми.

У задоволенні вимог скарги в іншій частині відмовлено

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. Зазначала, що вона відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору як законний представник дитини з інвалідністю, на підтвердження чого надала копію посвідчення серії НОМЕР_1, видане Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, відповідно до якого вона є законним представником дитини-інваліда ОСОБА_3,2011 року народження.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_2 апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2020 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, неповне дослідження обставин справи.

Вказувала, що вона надала до апеляційного суду документи на підтвердження наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору. Висновки апеляційного суду про те, що вона у цій справі діє не як законний представник дитини з інвалідністю, а як самостійна сторона виконавчого провадження, є суперечливими, оскільки подана нею апеляційна скарга стосується законних прав та інтересів дитини з інвалідністю, на яку стягнуто аліменти.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

05 травня 2021 року справа № 569/10882/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабич Т. О. в частині нарахування йому заборгованості зі сплати аліментів на сина ОСОБА_3, стягнутих на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2020 року визнано неподаною та повернуто.

Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження.

ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачав вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддею-доповідачем одноособово, про що було чітко вказано у
ЦПК України. ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, регулює означене питання по-іншому: апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому ЦПК України. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України (частини 1 та 2 статті 357 ЦПК України).

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 6 статті 357 ЦПК України).

Отже, з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Відповідно до частини 6 статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений частиною 3 статті 34 ЦПК України. Відповідно до зазначеної норми процесуального права перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, і ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Водночас, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною 3 статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. Такий перегляд регламентований у главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України.

З урахуванням наведеного й обставин цієї справи колегія суддів касаційного суду вважає, що слово "суд", вжите у частині 6 статті 357 ЦПК України, слід розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів відповідно до загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина 3 статті 34 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), а відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Оскільки Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово, а перевірку доводів щодо усунення недоліків апеляційної скарги повинен оцінити суд апеляційної інстанції колегією у складі трьох суддів, то Верховний Суд відповідні доводи касаційної скарги не оцінює.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 409 ЦПК України).

Оскільки встановлено підставу для скасування судових рішень зі стадії відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінки не надає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М.

Ю. Тітов