Історія справи

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 520/6040/17

провадження № 61-2590св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року у складі судді Куриленко О. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Третьої одеської державної нотаріальної контори (далі - нотаріальна контора), ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її бабуся - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

У березні 2016 року позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено з підстав пропуску строку і наявності заповіту.

Посилаючись на те, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки вона тривалий час знаходилась за межами України в Росії, і лише в листопаді 2015 року їй стало відомо про смерть бабусі і у зв'язку з цим вона була у пригніченому стані. Крім неї інших спадкоємців за законом немає.ОСОБА_5, яка є спадкоємцем за законом, проте своєчасно не реалізувала своє право на спадщину.Просила позов задовольнити.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року в позові відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року - залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті баби, а заповіт від 05 жовтня 2007 року посвідчений та зареєстрований належним чином.Крім того, належним відповідачем у спорі є спадкоємці ОСОБА_6, однак позивач не погодилась на заміну неналежного відповідача на належного (а.с. 74, 75).

Позивач вже зверталася до Київського районного суду м. Одеси з аналогічним позовом, справа № 520/5744/16-ц, де відповідачем зазначено Третю одеську державну нотаріальну контору. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, в позові відмовлено. Нових доказів на підтвердження своїх вимог позивачем суду надано не було.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також виходив з того, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

04 квітня 2018 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили докази у справі, зокрема не звернули уваги на те, що позивач задовго до смерті її бабусі тривалий час знаходилася за кордоном, про смерть бабусі жодного повідомлення вона не отримувала.

Судами проігноровано твердження позивача про те, що на момент оформлення заповіту її бабуся була літньою особою, мала вади зору та не могла усвідомлювати своїх дій.

Протягом тривалого часу було відомо, що ОСОБА_5 не проживає в Україні і її місцезнаходження невідоме.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 не надходив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом касаційної інстанції встановлено, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 (а.с .4, 25, 26, 32-34).

За життя, 05 жовтня 2007 року, ОСОБА_6 склала заповіт, яким усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй та на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, 41).

18 березня 2016 року ОСОБА_4, яка є внучкою ОСОБА_6, з пропуском установленого законом строку для прийняття спадщини, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті баби (а.с. 21-23, 26, 27, 30, 31, 35, 35 зворот, 38, 55-58, 61).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року, яке залишено без змін на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, ОСОБА_4 відмовлено в позові до нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним (а.с. 73-75, 77-79).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК Україниповажними обставинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підстави для визначення додаткового строку для подання зяви про прийняття спадщини і визнання заповіту недійсним у вказаній справі є тотожними із підставами, які були зазначені позивачем у справі за позовом до нотаріальної контори, а судовим рішенням від 03 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено відсутність доказів поважності причин пропуску строку та визнання заповіту недійсним, тому не підлягають доказуванню при новому розгляді справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, оскільки не спростовують викладені у рішеннях висновки, за яких суди дійшли висновку про відмову у позові через недоведеність позовних вимог.

Згідно із статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не встановлює обставини справи та не дає оцінку доказам у справі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

Г. І. Усик