Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2019 року у справі №756/8953/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 756/8953/18

провадження 61-8667 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Азот",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційнускаргу Хлівенка Павла Васильовича, який діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства "Азот", на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року в складі колегії суддів Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 336 464,67 грн, яка складає:

- 78 487,50 грн вихідної допомоги;

- 1 147,23 грн компенсації втрати частини доходу в зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати;

- 256 829,94 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2018 року по 06 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював в ПАТ "Азот" на посаді Директора департаменту управління ризиками представництва ПАТ "Азот" в м.

Києві до 13 квітня 2018 року. З 13 квітня 2018 року був звільнений із займаної посади на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником умов колективного договору, відповідно до поданої позивачем заяви.

Станом на 06 грудня 2018 року з ним не було проведено повний розрахунок при звільненні, тому просив вирішити спір у судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача у дохід держави 3
364,64 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами відсутній спір щодо розміру належних до виплати ОСОБА_1 сум на день звільнення, які в порушення вимог статті 116 КЗпП України не виплачено, що є підставою для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 141 ЦПК України суд вирішив питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Азот" відхилено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, з'ясував усі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2019 року Хлівенко П. В., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ "Азот", подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з ПАТ "Азот" 256 829,94 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 3 364,64 грн судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити позов у ваказаній частині без розгляду.

Зазначає, що позивач в порушення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не сплатив судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому позовна заява в цій частині пядлягає залишенню без розгляду.

Вважає, що суди безпідставно залишили поза увагою доводи відповідача з приводу оподаткування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки стягненню підлягає сума після відрахування всіх необхідних обов'язкових податків та платежів.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з ПАТ "Азот" у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ПАТ "Азот" на посаді Директора департаменту управління ризиками представництва ГІАТ "Азот" в м. Києві до 13 квітня 2018 року, з якої його було звільнено наказом № 127-ВК про припинення трудового договору від 12 квітня 2018 року з 13 квітня 2018 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки ПАТ "Азот" від 09 жовтня 2018 № 572 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2018 року складає 78 487,50 грн (вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку), за липень 2018 року - 1147,23 грн (сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати), станом на 09 жовтня 2018 року вказана сума позивачу не виплачена.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховентва права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуванні судові рішення в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно із частиною 1 статті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в частиною 1 статті 47 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в частиною 1 статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 78 487,50 грн вихідної допомоги та 1147,23 грн компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, вказані суми були нараховані позивачу, але не виплачені.

Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 256 829,94 грн.

Доводи касаційної скарги щодо не сплати ОСОБА_1 судового збору за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України вирішив питання розподілу судових витрат.

Аргументи касаційної скарги про те, що нарахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є безпідставними, оскільки наведений судом першої інстанції розрахунок узгоджується зпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 199 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", а вказані платежі підлягатимуть справлянню і сплаті відповідачем під час виконання судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хлівенка Павла Васильовича, який діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства "Азот", залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук