Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №613/1381/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 613/1381/17

провадження № 61-39334 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - директор Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС-АС" ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року у складі судді Шалімова Д. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС-АС" (далі СТОВ "КОЛОС-АС") ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 27 березня 2000 року Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області був виданий сертифікат серії НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай) № НОМЕР_2 на ім'я його матері - ОСОБА_3, який було зареєстровано 25 травня 2000 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_4.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 померла, після її смерті донька -

ОСОБА_4 прийняла спадщину, до складу якої входить право власності на земельну частку (пай) № НОМЕР_2, що розташована на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області, площею 3,7264 га, що підтверджується сертифікатом, виданим на підставі рішення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 15 жовтня 2009 року № 441 та від 13 грудня 2010 року № 526, державним актом на землю на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 16 березня 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті він став власником земельного паю № НОМЕР_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 травня 2015 року № 37923367. У період з 2005 року по 2010 рік зазначена земельна ділянка (пай) знаходилась в оренді у СТОВ "КОЛОС-АС" на підставі укладеного директором СТОВ "КОЛОС-АС", ОСОБА_2 договору оренди з Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області, яка не є власником цієї земельної ділянки, а отже не мала права передавати її в користування за договором оренди. Зазначав, що ОСОБА_2, будучи директором СТОВ "КОЛОС-АС", порушив право власника земельної ділянки на отримання плати за її використання, зокрема відповідач з 2005 року по 2015 рік використовував спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без згоди власника, крім того, грубо порушував правила агротехніки, не дотримувався сівозмін, внаслідок чого знизилась родючість грунту, чим завдав позивачеві майнову та моральну шкоду.

Посилаючись на наведене, просив визнати недійсним договір оренди, укладений між директором СТОВ "КОЛОС-АС" ОСОБА_2 та Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області; стягнути з директора СТОВ "КОЛОС-АС" ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 500 000,00 грн за весь період незаконного використання паю № НОМЕР_2, з 2005 року по 2015 рік, та 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язати

ОСОБА_2 відновити родючість грунту.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до директора СТОВ "КОЛОС-АС"

ОСОБА_2, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської областіпро визнання договору оренди недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Установивши, що підстави та предмет даного позову є тотожними підставам та предмету позову, що вже був предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав Богодухівським районним судом Харківської області ухвалено судове рішення від 06 квітня 2016 року, що набрало законної сили, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Узагальнені доводи та вимоги касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій не дослідили матеріали справи та не надали належної оцінки його доводам та доказам, які підтверджують позовні вимоги та недійсність оскаржуваного договору оренди. Зазначав, що відповідач безпідставно користувався спірною земельною ділянкою, а тому він має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від директора СТОВ "КОЛОС-АС" ОСОБА_2, у якому він зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані судові рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги законність та обгрунтованість висновків суду не спростовують.

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

За змістом частини 2 статті 223 ЦПК України 2004 року після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, грунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Європейський суд з справ людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" та від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 122 ЦПК України 2004 року, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Спірні правовідносини, сторони, а також підстави позову у справі, у якій ухвалені оскаржувані судові рішення, є аналогічними у справі, в якій ухвалено рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 13 травня 2016 року, зокрема ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди, укладений між директором СТОВ "КОЛОС-АС" ОСОБА_2 та Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області з тих підстав, що ОСОБА_2 з 2005 року по 2015 рік незаконно використовував спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без згоди власника, чим завдав йому майнової шкоди у розмірі 500 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн, а також зобов'язати ОСОБА_2 відновити родючість грунту.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 122 ЦПК України 2004 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник