Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.03.2021 року у справі №206/1234/19
Постанова КЦС ВП від 02.11.2022 року у справі №206/1234/19

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 206/1234/19

провадження № 61-6280св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», Приватне виробничо-сервісне підприємство СТО «Карлссон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі звернулися із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»), Приватного виробничо-сервісного підприємства

СТО «Карлссон» (далі -ПВСП СТО «Карлссон») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що 28 жовтня 2016 року близько 08:30 год. водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автобусом «Мерседес Бенц Спринтер», державний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оренді ПВСП СТО «Карлссон», порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, зіткнувся зі стоячим попереду нього вантажним автомобілем «Мерседес Бенц Аксор», державний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Шварцмюллер», державний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого позивачі отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до цивільно-правового договору № ЦЦ від 24 жовтня 2016 року ПВСП СТО «Карлссон», укладеного між підприємством в особі директора Бевзюк В. П. та фізичною особою ОСОБА_5 , останній виконував роботи водія транспортного засобу з перевезення пасажирів.

Станом на 31 липня 2017 року жодних виплат позивачам як потерпілим ПВСП СТО «Карлссон» та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» здійснено не було.

ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Українська охоронна-страхова компанія» майнову шкоду у розмірі 49 000,00 грн, з ПВСП СТО «Карлссон» майнову шкоду у розмірі 51 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

ОСОБА_2 просила стягнути з ПрАТ «Українська охоронна-страхова компанія» майнову шкоду у розмірі 49 000,00 грн, з ПВСП СТО «Карссон» моральну шкоду у розмірі 251 000,00 грн.

ОСОБА_3 просила стягнути з ПрАТ «Українська охоронна-страхова компанія» майнову шкоду у розмірі 49 000,00 грн, з ПВСП СТО «Карлссон» майнову шкоду у розмірі 466 031,56 грн та моральну шкоду у розмірі

249 000,00 грн.

ОСОБА_4 просив стягнути з ПрАТ «Українська охоронна-страхова компанія» майнову шкоду у розмірі 49 000,00 грн, з ПВСП СТО «Карлссон» майнову шкоду у розмірі 15 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 439 000,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня

2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та ПВСП СТО «Карлссон» про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність належних правових підстав для відшкодування відповідачем ПВСП СТО «Карлссон» завданої моральної та майнової шкоди, оскільки позивачами не надано належних доказів прийняття ОСОБА_5 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не надано доказів факту роз`яснення його прав і обов`язків та поінформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Суд першої інстанції критично поставився до посилань позивачів на ті обставини, що шкода була завдана ОСОБА_5 під час виконання ним своїх трудових обов`язків у ПВСП СТО «Карлссон», а тому останнє, в свою чергу, має нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення майнової шкоди з відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в цій частині, зокрема, подані позивачами позови не містять в собі будь-якого змістовного обґрунтування сум заявленої ними майнової шкоди, а також її розрахунків, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості надати належну юридичну оцінку цим вимогам та встановити розмір матеріальних збитків, що були завдані позивачам з урахуванням раніше виплачених їм сум.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_6 , задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2021 року скасовано.

Справу № 206/1234/19 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не надав оцінки копії наказу ПВСП СТО «Карлссон» від 24 жовтня 2016 року № 56-ст про стажування водія

ОСОБА_5 та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Повторний апеляційний перегляд справи

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2022 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня

2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ПВСП СТО «Карлссон» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000,00 грн з урахуванням податків та зборів.

Стягнуто з ПВСП СТО «Карлссон» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн з урахуванням податків та зборів.

Стягнуто з ПВСП СТО «Карлссон» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн з урахуванням податків та зборів.

Стягнуто з ПВСП СТО «Карлссон» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн з урахуванням податків та зборів.

Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь

ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 49 000,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Стягнуто з ПВСП СТО «Карлссон» на користь держави судовий збір в розмірі 5775,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із доведеності факту перебування

ОСОБА_5 у трудових відносинах з ПВСП СТО «Карлсон», а відтак і наявності правових підстав для відшкодування роботодавцем завданої моральної шкоди позивачам, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобуса «Мерседес Бенц Спринтер» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , спричинено тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості, а ОСОБА_7 від отриманих травм помер.

При цьому, покладаючи обов?язок на ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» зі сплати матеріальної шкоди в розмірі 49 000,00 грн на користь

ОСОБА_4 , апеляційний суд виходив із того, що відповідно до статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія в результаті смерті потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зобов`язана виплатити страхове відшкодування.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 липня 2022 року ПВСП СТО «Карлссон» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року та залишити в силі рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23 квітня

2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах із ПВСП СТО «Карлссон», а відтак у суду не було підстав для покладення на ПВСП СТО «Карлссон» обов?язку щодо відшкодування моральної шкоди. При цьому заявник вказує, що позивачами не було надано належних доказів на підтвердження завданої їм моральної шкоди та заявлених розмірів грошової компенсації за завдану моральну шкоду.

Доводи інших учасників справи

29 серпня 2022 року ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в частині вимог до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 рокудо закінчення касаційного провадження.

29 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПВСП СТО «Карлссон» про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині постанова Дніпровського апеляційного суду від 07 червня

2022 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.

Фактичні обставини справи

28 жовтня 2016 року близько 08 год 30 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автобусом «Мерседес Бенц Спринтер», державний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оренді ПВСП СТО «Карлссон», рухався в Самарському районі

м. Дніпро по вул. Маршала Малиновського з боку вул. Білостоцького в напрямку Самарського мосту.

Під час руху ОСОБА_5 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, перед зміною напрямку руху праворуч, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, в районі будинку 92 по вул. Маршала Малиновського, змінив напрям свого руху праворуч та зіткнувся зі стоячим попереду нього вантажним автомобілем «Мерседес Бенц Аксор», державний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Шварцмюллер», державний номер НОМЕР_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобуса «Мерседес Бенц Спринтер» ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , спричинено тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості.

Вищезазначені обставини встановлені вироком Самарського районного суду

м. Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на

6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на

3 роки. На підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VIII від 22 грудня 2016 року ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання. Вирок набрав законної сили.

Згідно полісу № АЕ/3575690 цивільно-правова відповідальність ПВСП СТО «Карлссон» застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

Відповідно до договору оренди автомобіля від 03 лютого 2016 року автомобіль «Mersedes Benz Sprinter 313CDI», державний номер НОМЕР_4 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , на час дорожньо-транспортної пригоди перебував в оренді ПВСП СТО «Карлссон».

24 жовтня 2016 року між ПВСП СТО «Карлссон» та ОСОБА_5 укладений цивільно-правовий договір, строком дії до 31 грудня 2016 року, відповідно до якого Замовник (ПВСП СТО «Карлссон») доручає, а Виконавець (ОСОБА_5.) бере на себе зобов`язання виконувати роботи водієм транспортних засобів, які використовує Замовник у своїй діяльності по обслуговуванню маршрутів загального користування. Згідно пункту 1.1. цивільно-правового договору

№ ЦЦ 24.10.16 від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання виконувати роботи водієм транспортних засобів, які використовує ПВСП СТО «Карлссон» у своїй діяльності по обслуговуванню маршрутів загального користування. При цьому, пунктом 1.2. визначено, що ОСОБА_5 виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Наказом ПВСП СТО «Карлссон» від 24 жовтня 2016 року № 56-ст допущено до стажування водія ОСОБА_5 з 25 жовтня 2016 року до 30 жовтня 2016 року в обсязі 32 (тридцять дві) години.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким є його законний володілець.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Встановлено, що наказом ПВСП СТО «Карлссон» від 24 жовтня 2016 року

№ 56-ст допущено до стажування водія ОСОБА_5 з 25 жовтня 2016 року до 30 жовтня 2016 року в обсязі 32 (тридцять дві) години.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №809/1060/16 (адміністративне провадження №К/9901/22765/18), зроблено висновок, що «стажування водіїв у порядку, визначеному пунктом 3.2 Порядку № 975, проводиться виключно у разі прийняття їх на роботу, тобто, після оформлення трудових відносин, але до моменту фактичного допуску до роботи у вигляді керування колісним транспортним засобом. Стажування водіїв, як передумова для подальшого укладення з ними трудового договору, Порядком № 975 не передбачена, оскільки норми даного Порядку встановлюють єдиний наслідок закінчення стажування - прийняття рішення про допуск водія до роботи. Тому, стажування водіїв до укладення з ними трудового договору свідчить про недотримання особою, яка використовує їх найману працю, вимог частини третьої статті 24 КЗпП України».

Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільний транспорт» до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов`язані з перевезеннями. Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно частини 1 статті 34 вказаного Закону, автомобільний перевізник повинен забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

На виконання, в тому числі, статті 34 вказаного Закону, розроблено Порядок проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від

05 серпня 2008 року № 975, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2008 за № 776/15467 (надалі - Порядок № 975), яким визначено види інструктажів, строки проведення інструктажів та стажування (пункти 1.1 - 1.2 цього Порядку).

Пунктом 3.2 Порядку № 975 в якості одного з видів стажування передбачено стажування, що проводиться з водіями, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів А, В, С чи D, але які протягом 12 і більше місяців до прийняття на відповідну роботу не працювали водіями або приймаються на роботу водіями вперше. Такі водії допускаються до керування КТЗ після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.

Пунктом 3.4 Порядку № 975, для водіїв, перелічених у пунктах 3.2 та 3.3 цього Порядку визначено, що проходження стажування є обов`язковим при прийнятті їх на роботу.

Пунктом 3.12 Порядку № 975 встановлено, що після закінчення стажування чи контрольної поїздки, за поданням водія-інструктора приймається рішення про допуск водія до роботи, про що робиться відповідний запис у листі стажування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що стажування водіїв у порядку, визначеному пунктом 3.2 Порядку № 975, проводиться виключно у разі прийняття їх на роботу, тобто, після оформлення трудових відносин, але до моменту фактичного допуску до роботи у вигляді керування колісним транспортним засобом. Стажування водіїв, як передумова для подальшого укладення з ними трудового договору, Порядком № 975 не передбачена, оскільки норми даного Порядку встановлюють єдиний наслідок закінчення стажування - прийняття рішення про допуск водія до роботи.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_5 на час вчинення ДТП був допущений до стажування, тобто фактично перебував у трудових відносинах з відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди саме з ПВСП СТО «Карлссон».

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в оскаржуваній частині відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон»залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «Карлссон» про відшкодування моральної шкодизалишити без змін.

Поновити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов