Історія справи

Постанова

Іменем України

02 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 627/137/17

провадження № 61-41448св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 ,

третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі Хмельницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування права власності на земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 23 вересня 2005 року. Зазначав, що сусідкою по межі А-Г є ОСОБА_2 , яка є власником земельних ділянок площею 0,25 га та 0,1699 га розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , виданих 27 лютого 2006 року.

У червні 2015 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою). Підставою позову був зведений кадастровий план земельних ділянок, виготовлений Хмельницьким РФ ДП ЦЦЗК (Городоцький РВВ). Згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 захопили у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0038 га. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 листопада 2016 pоку, у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Підставою для відмови в позові ОСОБА_2 був висновок земельно - технічної експертизи від 04 квітня 2016 pоку № 356/016, відповідно до якого встановлено, що при виготовленні технічної документації ОСОБА_2 допущені порушення, які виразились у зміщенні дійсних меж ділянки. Площа накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 згідно акту № 1 становить 90 кв. м, а згідно акту № 2 - 48 кв. м. Найбільша ширина накладання згідно акту № 1 становить 2,87 м, згідно акту № 2 - 2,48 м. Судовими рішеннями по справі № 672/824/15-ц встановлено, що ділянки ОСОБА_2 згідно наданих координат, зміщені відносно фактичних меж.

Вважає, що державні акти на право власності на землю відповідача виготовлено з порушенням фактичних меж користування та накладаються відповідно на земельні ділянки, якими він користується, створюють перешкоди у вільному користуванні земельною ділянкою, дають ОСОБА_2 підстави для подання судових позовів.

Просив суд визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 27 лютого 2006 року ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 27 лютого 2006 року ОСОБА_2 , площею 0,1699 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати їх державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі Хмельницької області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, розташованої по АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_7 , яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_8 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1699 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_9 , яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6480, 00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 ; третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1920,00 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не правильно оцінив надані позивачем докази, у зв`язку з чим порушив норми процесуального та матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не виклав мотивів відхилення висновків експертів від 09 січня 2017 року № 516/017 та від 04 квітня 2016 року № 359/016, проігнорував положення цивільного процесуального законодавства щодо звільнення від доказування щодо преюдиційних фактів.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 не надав суду належних доказів щодо порушення його права власності у зв`язку з виготовленням технічної документації на її земельні ділянки з порушенням.

Вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції, який застосувавши до даних правовідносин норми статті 678 ЦК України, грубо порушив норми матеріального права.

Просила відхилити касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки, площею 0,1990 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_10 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданим 23 вересня 2005 року на підставі рішення Іванковецької сільської ради 17 сесії 24 скликання від 08 липня 2005 року № 5 (а.с. 5 т. 1).

ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_4 набула у власність за договорами купівлі-продажу від 05 грудня 2005 року земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_11 та земельну ділянку площею 0,1699 га, цільовим призначенням якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_12 , що розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державними актами на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_8 , які видані 27 лютого 2006 року Городоцьким районним відділом земельних ресурсів (а.с. 6-7, 152-153 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя статті 152 цього Кодексу).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (статті 391 ЦК України, 155 ЗК України).

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен встановити: чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки позивач указував, що порушено його право власності на земельну ділянку, мотивуючи тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки відповідача виготовлені з порушенням фактичних меж користування та має місце накладення на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 площею 0,0038 га, чим створюються перешкоди позивачу у вільному користуванні земельною ділянкою.

У порушення вимог статтей 12, 81 ЦПК України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права власності, а також доказів створення йому перешкод у користуванні майном.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку з відсутністю доказів того, що порушено право власності чи право користування майном позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи не виклав мотиви відхилення висновків експертів від 09 січня 2017 року № 516/017 та від 04 квітня 2016 року № 359/016 спростовуються матеріалами справи.

Так, зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, вбачається, що зазначеним висновкам експертів надано оцінку у співвідношенні з іншими доказами відповідно до вимог статті 110 ЦПК України (а. с.51 на звороті, а. с. 52 т. 2 ).

Інші доводи касаційної скарги були предметом апеляційного перегляду та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції з огляду на статтю 400 ЦПК України.

Таким чином суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові ОСОБА_1 у повному обсязі дослідив надані позивачем докази на підтвердження заявлених вимог, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко