Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.05.2018 року у справі №711/5373/17

Постанова

Іменем України

02 липня 2018 року

м. Київ

справа № 711/5373/17

провадження № 61-19731св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: комунальний заклад «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаська обласна рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради, Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення і стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2005 року її було призначено на посаду директора комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради(далі - КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей»).

Наказом Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 09 червня 2017 року її звільнено з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» з 09 червня 2017 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Вважала, що її звільнено з порушенням вимог трудового законодавства.

Так, 24 лютого 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», згідно з Перехідними положеннями якого звільнення керівників державних і комунальних закладів культури шляхом припинення безстрокових трудових договорів, з підстав, визначених цим законом та пунктом 9 статті 36 КЗпП України, повинно відбуватися уповноваженим органом (органом управління) і з дотриманням встановленого цим законом порядку, а саме: протягом шести місяців з моменту набрання ним чинності, тобто у період з 24 лютого по 24 серпня 2016 року. Незважаючи на вказане, її було звільнено лише 09 червня 2017 року.

Крім того, прийняття наказу про її звільнення не входило до повноважень та компетенції Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, оскільки відповідно до статуту КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» управління музеєм, як об'єктом комунальної власності здійснюється його засновником - Черкаською обласною радою і Департаментом культури та взаємозв'язків із громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації.

Також, відповідно до рішення Черкаської обласної ради від 16 грудня 2016 року КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області. Таким чином, звільнення керівників об'єктів спільної власності територіальних громад має вирішуватись обласною радою виключно на пленарному засіданні. Вказані повноваження не можуть бути делеговані органам виконавчої влади, тому її звільнено особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Незважаючи на те, що її було звільнено 09 червня 2017 року, повний розрахунок з нею проведено лише 29 червня 2017 року.

На підставі вказаного ОСОБА_4 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 09 червня 2017 року про її звільнення з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей»; поновити ОСОБА_4 на посаді директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» з 09 червня 2017 року; стягнути з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» Черкаської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення судом рішення; стягнути з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Також незаконне звільнення призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому просила стягнути з Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації 6 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 506,71 грн і 1 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що припинення трудових відносин з позивачем відбулось відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який є спеціальним у застосуванні до спірних відносин, і набрання ним чинності було підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів культури, а порушення встановленого Прикінцевими положеннями цього Закону строку звільнення відбулось для недопущення порушення її трудових прав, гарантованих Конституцією України. Встановивши, що з позивачем при звільненні не було проведено повного розрахунку, суд згідно зі статтею 117 КЗпП України стягнув середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні і завдану цим моральну шкоду.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який зобов'язував відповідача розірвати безстроковий трудовий договір з позивачем, як з керівником комунального закладу, протягом шести місяців з дня набрання ним чинності. Тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання незаконним і скасувати наказу Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 09 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» і поновлення її на цій посаді. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині відмови у задоволенні її вимог скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що засновником КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» є Черкаська обласна рада, а згідно з пунктом 6.1 статуту цього закладу звільнення керівника музею належить до виключної компетенції засновника. Таким чином, в Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації не було повноважень на прийняття наказу про її звільнення. Крім того, відповідно до Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» її повинні були звільнити протягом шести місяців з моменту набрання цим Законом чинності, тобто у період з 24 лютого по 24 серпня 2016 року, однак наказ про її звільнення було прийнято лише 09 червня 2017 року.

У травні 2018 року Черкаська обласна рада подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішенням Черкаської обласної ради від 05 березня 2015 року функції з управління КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» передано Управлінню культури Черкаської обласної державної адміністрації. 28 січня 2016 року прийнято Закон України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» згідно з яким органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом. На момент набрання чинності цим Законом органом управління КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» було Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, тому саме на останнього було покладено обов'язок з припинення безстрокових трудових контрактів з керівниками комунальних закладів культури.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що наказом Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 24 лютого 2005 року ОСОБА_4 було призначено на посаду директора обласного краєзнавчого музею з 24 лютого 2005 року.

Наказом Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 09 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей» з 09 червня 2017 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

У пунктах 2, 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який набрав чинності 24 лютого 2016 року, передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, вказаним спеціальним законом зобов'язано саме органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури.

Судом установлено, що на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» органом управління КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей», згідно з рішенням Черкаської обласної ради від 05 березня 2015 року, було Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації і саме на це Управління законом було покладено обов'язок припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів.

У зв'язку з цим доводи касаційної скарги ОСОБА_7 про те, що її було звільнено не уповноваженою особою є безпідставними.

Наказом Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 18 серпня 2016 року № 37-к керівників комунальних закладів культури обласного підпорядкування було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із запровадженням контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури. ОСОБА_4 була ознайомлена з цим наказом, що нею не заперечується.

ОСОБА_4реалізувала своє право на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника КЗ «Черкаський обласний краєзнавчий музей», подала заяву про намір взяти участь у конкурсі, приймала у ньому участь та у подальшому оскаржувала його результати.

Вказане свідчить про здійснення роботодавцем усіх необхідних дій для недопущення порушення трудових прав позивача при її звільненні на виконання положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Таким чином, припинення трудового договору з позивачем відбулося відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який є спеціальним у застосуванні до спірних відносин і набрання ним чинності є безумовною підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури.

Тобто, звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог закону, у зв'язку з чим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 провизнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк