Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2019 року у справі №386/445/18

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 386/445/18

провадження № 61-22591св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2, Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку, розташовану на території Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Спадщину після смерті батька прийняла його мати - ОСОБА_5. Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті матері відкрилась спадщина на належні матері дві земельні ділянки, розташовані на території Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Заповіт мати не складала. Він та його брат ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом. Він є інвалідом ІІІ групи, раніше був інвалідом ІІ групи, постійно перебуває на обліку в Голованівській центральній районній лікарні у лікаря-невропатолога, регулярно лікується на стаціонарі. У зв'язку з хворобою, не зміг своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Вважав, що строк для прийняття спадщини пропущено ним з поважної причини.

Посилаючись на статтю 1272 ЦК України ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області

від 14 листопада 2018 року у зв'язку з відмовою позивача від позову закрито провадження в частині позовних вимог до Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а наведені позивачем причини пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, не є поважними.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2019 року скасовано.

Позовні вимоги року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зробив висновок про те, що причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини є поважними, оскільки фактично позивач хворіє з 2003 року, у зв'язку з чим вимушений регулярно проходити курси лікування, у зв'язку з перенесеним інсультом перебуває у постійному хворобливому стані, який впливає на його фізичні можливості, що підтверджено довідкою Голованівської ЦРЛ

від 23 листопада 2018 року. Позивач проходив стаціонарне лікування у період з 04 липня 2016 року по 15 липня 2016 року, після цього з 28 вересня 2016 року по 10 жовтня 2016 року після чого направлявся на МСЕК для встановлення групи інвалідності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 грудня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада

2019 року та залишити в силі рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що хвороба позивача була короткочасною та такою, що не перешкоджала йому рухатися. Безспірних доказів поважності причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 не надано.

Доводи інших учасників справи

27 січня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Голованівського районного суду Кіровоградської області.

20 січня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку, яка розташована на території Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Спадщину після смерті батька прийняла мати позивача - ОСОБА_5, яка

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на дві земельні ділянки на території Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Заповіт ОСОБА_5 не складала.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом.

Позивач не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Спадщину після смерті спадкодавця, шляхом подання заяви у строки, визначені законом, прийняв ОСОБА_2.

Позивач звернувся 31 серпня 2017 року до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Захаренко В. В. із заявою щодо прийняття спадщини.

На вказане звернення приватним нотаріусом надано письмове роз? яснення, що він не був зареєстрований та не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подавав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, тому необхідно звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини.

Зважаючи на те, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_2, кінцевим строком подачі заяви про прийняття спадщини було 08 липня 2016 року.

На обґрунтування позовних вимог та підтвердження поважності пропущеного встановленого законом строку для прийняття спадщини, позивач посилався на те, що мав намір подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері, у встановлений законом шестимісячний строк, який спливав 08 липня 2016 року, але захворів, 04 липня 2016 року потрапив на стаціонарне лікування, у нього були запаморочення, втрачав свідомість, мав проблеми з пересуванням, тому змушений був лікуватись та не міг особисто в цей період подати заяву про прийняття спадщини.

На підтвердження позовних вимог позивач надав медичну довідку Голованівської ЦРЛ про те, що він знаходився на стаціонарному лікуванні у лікаря-невролога з 04 липня 2016 року по 15 липня 2016 року.

Згідно з випискою № 2438 із медичної картки стаціонарного хворого Голованівської ЦРЛ, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 04 липня 2016 року по 15 липня 2016 року з діагнозом: ДЗЕ ІІ ст., стадія декомпенсації, віддалені наслідки перенесеного ГПМК (2003 рік) по геморагічному типу з утворенням гематоми. 2003 року- видалення гематоми лівої півкулі.

Помірний правосторонній геміпарез, моторна афазія епілептиформний синдром, синдром когнітивних порушень. ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку, регулярно проходить курси лікування, госпіталізований у зв'язку з погіршенням стану.

Відповідно до довідки № 960/01-24 від 23 листопада 2018 року, виданої Голованівською ЦРЛ, позивач з 2003 року після перенесення інсульту знаходиться на "Д" обліку у лікаря-невропатолога Голованівської ЦРЛ, регулярно проходить курси стаціонарного лікування, має інвалідність ІІІ групи, у зв'язку з хворобою перебуває у постійному хворобливому стані, який впливає на його фізичні та розумові можливості. Протягом 2016 року позивач перебував у постійному хворобливому стані.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 18 серпня 2004 року, позивач з 01 серпня 2004 року по 28 лютого 2005 року мав інвалідність ІІ групи, а з 04 березня 2005 року по 30 квітня 2010 року та з 01 грудня 2016 року

по 30 листопада 2018 року - ІІІ групи.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини є поважними, оскільки фактично позивач хворіє з 2003 року, у зв'язку з чим вимушений регулярно проходити курси лікування, у зв'язку з перенесеним інсультом перебуває у постійному хворобливому стані, який впливає на його фізичні можливості, що підтверджено довідкою Голованівської ЦРЛ

від 23 листопада 2018 року. Позивач проходив стаціонарне лікування у період з 04 липня 2016 року по 15 липня 2016 року, після цього з 28 вересня 2016 року по 10 жовтня 2016 року після чого направлявся на МСЕК для встановлення групи інвалідності.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанцій погодитися не можна.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними".

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням обставин, встановлених судами, шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини сплив 08 липня 2016 року, а

31 серпня 2017 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На час звернення до нотаріальної контори стан здоров'я позивача не змінився, крім того, з 01 грудня 2016 року по 30 листопада

2018 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності замість ІІ групи.

Наявність у матеріалах справи виписки № 2438 із медичної картки стаціонарного хворого Голованівської ЦРЛ, про те, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 04 липня 2016 року по 15 липня 2016 року не може беззаперечно стверджувати про наявність у позивача поважних причин пропуску строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у період з 08 січня 2016 року

по 04 липня 2016 року та з 16 липня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

За викладених обставин відсутні підстави для висновку, що хвороба позивача була об'єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, а тому апеляційний суд зробив безпідставний висновок про задоволення позову.

При цьому твердження апеляційного суду про те, що фактично позивач хворіє з 2003 року, у зв'язку з чим він вимушений регулярно проходити курси лікування ґрунтуються на припущеннях щодо оцінки поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини і взявши лише до уваги перебування позивача на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні у період з 04 липня 2016 року по 15 липня 2016 року, апеляційний суд зробив неправильний висновок про задоволення позову.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв'язку із скасуванням постанови Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та залишенням в силі рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2019 року, судові витрати, які поніс відповідач за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,00 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,00
грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень).

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун