Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №669/1198/18

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 669/1198/18-ц

провадження № 61-1783св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач (заявник) - ОСОБА_1,

відповідачі: фермерське господарство "Артем і Я", Білогірська селищна рада Білогірського району, державний реєстратор Яловчука В. В.,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Артем і Я" на ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області в складі судді Бурлак Г. І. від 29 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду в складі суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., від 12 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, з яким він мав намір у подальшому звернутися до суду до Фермерського господарства "Артем і Я" (далі - ФГ "Артем і Я"), Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (далі - Рада), Державного реєстратора Яловчука В.

В., треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс.

ОСОБА_1 зазначав, що 13 квітня 2018 року Рада видала ФГ "Артем і Я" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ХМБЛ № 000731, на підставі якого 16 квітня 2018 року державний реєстратор Яловчук В. В. прийняв рішення № 40637290 про державну реєстрацію права власності ФГ "Артем і Я" на майновий комплекс по АДРЕСА_1, та вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ФГ "Артем і Я" набуло право власності на майно пайового фонду реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми ім.

Б. Хмельницького за недійсними документами, що призвело до порушення прав позивача та інших членів підприємства. На теперішній час ФГ "Артем і Я" намагається реалізувати майновий комплекс і його складові частини з метою отримання неправомірної грошової винагороди, тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити розгляд справи та призвести до неможливості повернення майна його законним власникам.

За таких обставин ОСОБА_1, як власник майнового маю члена Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми ім. Б. Хмельницького, просив суд забезпечити позов шляхом: накладення арешту на майновий комплекс, який знаходиться по АДРЕСА_1; заборони проведення будь-яких будівельних робіт (знесення, реконструкція, переобладнання, будівництво тощо) та землевпорядних робіт на земельній ділянці, розташованій за вказаною адресою; заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майнового комплексу, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер об'єкта 1531161768203, номер запису про право власності 25725552).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майновий комплекс, який складається з: будівлі зерносховища Е-1 загальною площею 1273,1 кв. м; будівлі конюшні Д-1 загальною площею 315,8 кв. м; столової загальною площею 90,3 кв. м; тракторного парку з прибудовою В-1 загальною площею 222,2 кв. м; піднавісу Б-1; адмінбудинку А-1; заправки ПММ загальною площею 9,9 кв. м; свинарника-маточника з прибудовою С-1 загальною площею 715,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Заборонено проведення будь-яких будівельних та землевпорядних робіт на земельній ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та з будівлями за цією ж адресою.

Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером об'єкта нерухомого майна № 1531161768203, номер запису про право власності № 25725552.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на майновий пай серії ХМБЛ № 000707 має право на майновий пай агрофірми ім. Б. Хмельницького та має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнового сертифікату) серії ХМБЛ №000731, виданого 13 квітня 2018 року Білогірською селищною радою на ФГ "Артем і Я", скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до можливого відчуження або неможливості повернення майна його власникам - пайовикам КСП агрофірми ім. Б.

Хмельницького, а також може утруднити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Артем і Я" залишено без задоволення.

Ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року про забезпечення позову залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи щодо заходів забезпечення позову встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ФГ "Артем і Я", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в забезпеченні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення заяви про забезпечення позову. Між ФГ "Артем і Я" та ОСОБА_1 ніколи не було спору щодо будівель, які виділені фермерському господарству за спірною адресою. Майно, передане ФГ "Артем і Я", не включає частку у майні ОСОБА_1. Заявником не надано реальних доказів загрози відчуження майна. Заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності. Застосовані судами заходи є неспівмірними позовним вимогам.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи щодо забезпечення позову судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Він є власником майнового паю агрофірми ім. Б.

Хмельницького, який не виділений в натурі, тому має право на судовий захист своїх майнових прав на майно, яке зареєстровано за спірною адресою. ФГ "Артем і Я" не здійснює господарської діяльності на зазначеному об'єкті, тому доводи касаційної скарги про те, що заходи забезпечення позову перешкоджають такій діяльності є безпідставними. У відзивах на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

У серпні 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, з яким він мав намір у подальшому звернутися до суду до ФГ "Артем і Я", Ради, державного реєстратора Яловчука В. В., треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс і вказував, що 13 квітня 2018 року Рада видала ФГ "Артем і Я" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ХМБЛ № 000731, на підставі якого 16 квітня 2018 року державний реєстратор Яловчук В. В. прийняв рішення № 40637290 про державну реєстрацію права власності ФГ "Артем і Я" на майновий комплекс по АДРЕСА_1, та вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник зазначав, що ФГ "Артем і Я" у порушення вимог закону набуло право власності на майно пайового фонду реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми ім. Б. Хмельницького, що призвело до порушення прав позивача та інших членів підприємства.

ОСОБА_1 є власником майнового маю члена Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми ім. Б. Хмельницького.

Заявник просив суд забезпечити позов шляхом: накладення арешту на майновий комплекс, який знаходиться по АДРЕСА_1; заборони проведення будь-яких будівельних робіт (знесення, реконструкція, переобладнання, будівництво тощо) та землевпорядних робіт на земельній ділянці, розташованій за вказаною адресою; заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майнового комплексу, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер об'єкта 1531161768203, номер запису про право власності 25725552), з метою недопущення реалізації спірного майнового комплексу і його складових частин

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що невжиття таких заходів може ускладнити розгляд справи та призвести до неможливості повернення майна його законним власникам у випадку задоволення позовних вимог по суті.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до суду позов до ФГ "Артем і Я", Ради, державного реєстратора Яловчука В. В., треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За своїм змістом, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 208/3904/16-ц (провадження № 61-40254св18) та інших подібних постановах.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що предметом позову ОСОБА_1 є право спільної власності членів реорганізованого Колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми ім. Б. Хмельницького, в тому числі позивача та третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на майно пайового фонду, зокрема, на майновий комплекс по АДРЕСА_1. Це майно перейшло у власність ФГ "Артем і Я", тому існує реальна загроза подальшого відчуження останнім спірного майна.

Між сторонами існує спір щодо права власності на спірний майновий комплекс.

У зв'язку з наведеним, суди правомірно виходили з того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 до ухвалення рішення у справі може стати неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому, суди обґрунтовано визначили предмет і спосіб обтяження.

Доводи касаційної скарги відповідача не впливають на висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки судами встановлена реальна ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому, спосіб забезпечення позову відповідав змісту прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач та був співмірним цим вимогам.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову є неспроможними, оскільки застосування відповідних заходів судами належно обґрунтовано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у питанні забезпечення даного позову сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано вимоги позивача.

Згідно вимог частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зокрема, скаржник ні у апеляційній скарзі, ні у касаційній скарзі, не зазначив яку господарську діяльність здійснює ФГ "Артем і Я" щодо спірного майнового комплексу та як заходи забезпечення позову можуть ускладнити чи вплинути на таку діяльність, що унеможливлює належну перевірку та згоду із відповідними доводами касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Згідно із частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 401 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Артем і Я" залишити без задоволення.

Ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко