Історія справи

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 796/107/2018

провадження № 61-37963ав18

Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач),СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

сторони розгляду у третейському суді: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року у складі судді Іванченка М. М. у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 грудня 2014 року у справі № 1907/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 030.29-50/2154-А,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у травні 2018 року звернувся до апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - третейський суд) від 16 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк) до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 030.29-50/2154-А.

Заява обґрунтовувалась тим, що рішенням третейського суду від 16 грудня 2014 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 030.29-50/2154-А у сумі 308 386, 43 грн. Копію позову ОСОБА_4 не отримувала, участі у засіданнях третейського суду не брала, копію рішення суду не отримувала, про його наявність стало відомо лише у квітні 2018 року після надходження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі № 796/73/2018 про повернення заяви ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду. Рішення третейського суду ОСОБА_4 вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року повернуто ОСОБА_4 заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 грудня 2014 року в справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 030.29-50/2154-А.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що для ОСОБА_4, яка є відповідачем у зазначеній справі, тобто є стороною, строк на оскарження рішення третейського суду розпочався з дня його прийняття, 16 грудня 2014 року, та закінчився через дев'яносто днів. Натомість, заява про скасування рішення третейського суду від 16 грудня 2014 року подана лише 02 травня 2018 року. Посилання заявника на те, що вона дізналася про наявність рішення третейського суду лише 02 квітня 2018 року, не змінює встановлений законом строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається (частина сьома статті 454 ЦПК України). Зазначені строки є присічними, оскільки розділ VIII ЦПК України, яким регулюється, зокрема провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, не містить норм, що передбачають можливість поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду.

ОСОБА_4, не погодившись із зазначеною ухвалою Апеляційного суду міста Києва, подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року, задовольнити заяву про скасування рішення третейського суду.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що ні про факт розгляду позову у третейському суді, ні про факт наявності рішення третейського суду

від 16 грудня 2014 року у справі № 1907/14 їй не було відомо до отримання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі № 796/73/2018, а підпис на поштовому повідомленні про отримання рішення третейського суду належить не їй. Не отримавши рішення третейського суду, вона не могла реалізувати своє право на оскарження такого рішення, що ухвалене третейським судом за межами його компетенції. При цьому, на переконання заявника, спір між банком та нею непідвідомчий третейському суду відповідно до правил пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки ОСОБА_5 є споживачем банківських послуг, банк надав кредит на споживчі цілі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Підстав для розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи Верховний Суд не встановив, апеляційна скарга таких доводів не містить.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, Верховний Суд у складі колегії суддів зробив такі висновки.

У частині першій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд встановив, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 грудня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за договором кредиту в сумі 308 386, 43 грн та третейський збір у розмірі 3 483, 86 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 була стороною у справі, розглянутій третейським судом, відповідачем. Із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернулася 02 травня 2018 року, тоді як преклюзивний строк його оскарження закінчився 16 березня 2015 року.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічні норми містилися в частинах другій, третій статті 389-1 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV), чинного на час ухвалення рішення третейським судом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже строк, передбачений пунктом 1 частини п'ятої статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (правоприпиняючим), сплив такого строку є безумовною підставою для повернення поданої заяви.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що строк на оскарження рішення третейського суду не пропущено, оскільки його оскарження відбулося в межах дев'яноста днів з моменту, коли вона дізналася про його існування, правового значення для правильного вирішення справи не має, оскільки заявник є стороною у справі, що розглянута третейським судом, відповідачем, а тому преклюзивний строк для неї на оскарження рішення третейського суду від 16 грудня 2014 року закінчився 16 березня 2015 року, тобто зі спливом дев'яноста днів з дня прийняття рішення.

Інший порядок обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальним законодавством не передбачено.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права Апеляційним судом міста Києва, так як інші доводи апеляційної скарги стосуються оскарження рішення третейського суду, що не є предметом перегляду.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, Верховний Суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд як апеляційний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик