Історія справи

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 147/458/17

провадження № 61-28465св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Тульчинське міжрайонне управління водного господарства Вінницького «Облводгоспу»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року в складі судді Волошина І. А. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Панасюка О. С., Денишенко Т. М., Кучерського П. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Тульчинського міжрайонного управління водного господарства Вінницького «Облводгоспу» про поновлення на роботі.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підсудна Тростянецькому районному суду Вінницької області.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 серпня 2017 року ухвала Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року залишена без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвали судів попередніх інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, вирішити питання по суті.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували частину першу статті 110 ЦПК України 2004 року, що призвело до помилкового висновку про повернення позовної заяви.

Тульчинське міжрайонне управління водного господарства Вінницького регіонального управління водних ресурсів надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а постановлені у справі ухвали залишити без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 109 ЦПК України 2004 року позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Частиною першою статті 110 ЦПК України 2004 року передбачено, що позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У пунктах 34, 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», роз'яснено, якщо інше не встановлено ЦПК України, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК України), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК України.

Реєстрація місця проживання чи перебування фізичних осіб в Україні регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077 (далі - Порядок).

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку реєстрація місця проживання чи перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, які в розумінні статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є документами що підтверджують місце реєстрації чи перебування фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 115 ЦПК України 2004 року, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_4 є квартира АДРЕСА_1, на яке поширюється територіальна підсудність Ладижинського міського суду Вінницької області, а Тульчинське міжрайонне управління водного господарства Вінницького «Облводгоспу» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, на яку поширюється підсудність Тульчинського районного суду Вінницької області, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про непідсудність справи Тростянецькому районному суду Вінницької області.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, підстав для скасування постановлених ними ухвал не вбачає.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 проживає на території Тростянецького району Вінницької області, отже справа підсудна саме Тростянецькому районному суду Вінницької області, є безпідставними.

ОСОБА_4 до касаційної скарги додав довідку Виконавчого комітету Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_3, проживає у цьому будинку без реєстрації.

Оскільки частина перша статті 110 ЦПК України 2004 року пов'язує підсудність справ за вибором позивача саме за умови реєстрації за місцем проживання чи перебування, доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик