Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.07.2018 року у справі №133/419/17

Постанова

Іменем України

01 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 133/419/17-ц

провадження № 61-37407св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Козятинська міська рада Вінницької області, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Козятинської міської ради Вінницької області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Сороки Д. В. від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Марчук В. С., Денишенко Т. О., Сопруна В. В., від 26 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Козятинської міської ради Вінницької області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання права власності на нерухоме майно та припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що за її заявою від 11 травня 1998 року рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради Вінницької областівід 17 грудня 1998 року № 111/98-мр у Козятинської самостійної державної пожежної частини-11 (далі - СДПЧ-11) вилучена та надана їй в постійне користування земельна ділянка площею 30 кв. м для гаражного будівництва.

Рішенням виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області від 1999 року № 15 їй надано дозвіл на будівництво гаража по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, виділеній рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 17 грудня 1998 року № 111/98-мр.

22 вересня 2003 року Козятинською міською радою Вінницької області їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

11 січня 2005 року Козятинським міським відділом земельних ресурсів Вінницької області надано висновок про погодження технічної документації по видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для громадських потреб по АДРЕСА_1 Козятинській СДПЧ-11, загальною площею 0,0742 га за рахунок земель Козятинської міської ради Вінницької області.

Рішенням 22 сесії 4 скликання від 04 березня 2005 року № 95/05-МР затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування землею громадського призначення Козятинською СДПЧ-11, площею 742 кв. м. по АДРЕСА_1

Цим же рішенням Козятинській СДПЧ-11 вказана земельна ділянка була надана у постійне користування, Козятинський відділ Вінницької регіональної філії центру Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів був зобов'язаний провести реєстрацію державного акту.

04 квітня 2007 року Управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0742 га по АДРЕСА_1, що раніше була у користуванні Козятинської СДПЧ-11, яка стала підрозділом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області. До складу цієї земельної ділянки ввійшла виділена та надана їй у постійне користування рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради Вінницької від 17 грудня 1998 року №111/98-мр земельна ділянка площею 30 кв. м для гаражного будівництва, яка передана їй у власність рішенням 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 25 травня 2007 року № 535-V.

Протягом 2007-2012 років вона неодноразово зверталась до відповідачів з приводу видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, проте з невідомих їй причин державний акт виданий не був. У відділі земельних ресурсів їй пояснили, що на вказану земельну ділянку вже виданий державний акт іншій особі.

13 березня 2013 року вона подала Козятинській міській раді Вінницької областіофіційну заяву, в якій просила видати державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, проте відповіді не отримала.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року їй відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення 22 сесії 4 скликання № 95/05-МР від 04 березня 2005 року, визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 17 грудня 1998 року № 111/98-мр, а також рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 25 травня 2007 року № 535-V.

Оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться побудований нею гараж, перебуває у постійному користуванні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, вона не може зареєструвати своє право власності на вказане майно.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд: визнати за нею право власності на гараж, позначений у технічній документації літерою «А» вартістю 65 525 грн, який знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій побудовано гараж; припинити право постійного користування Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області зазначеною земельною ділянкою.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року провадження у справі щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку та припинення права постійного користування земельною ділянкою закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, оскільки позивач відмовився від цієї вимоги і відмова прийнята судом.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що з державною реєстрацією нерухомих речей законодавець пов'язує такі правові наслідки як момент виникнення, припинення та порядок реалізації права власності. Проте у позивача відсутнє право власності на збудований ним самочинно гараж і визнати за ним це право в судовому порядку відповідно до положень статті 376 ЦК України неможливо, оскільки це пов'язано з умовами надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши, що нявність дозволу на будівництво гаража, його технічне обстеження, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації гаража; відсутність претензій з боку виконкому Козятинської міської ради Вінницької області щодо законності будівництва гаража не спростовує рішення суду з огляду на обставини, щодо відсутності введення гаража до експлуатації та його державної реєстрації, як і наявність рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 25 травня 2007 року № 535-V, яким земельна ділянка по АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_4 у власність, оскільки на неї відсутній державний акт, відсутня реєстрація права на земельну ділянку, відведення меж в натурі.

У травні 2018 року ОСОБА_4подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що, враховуючи наявність у неї дозволу на будівництво гаража, його технічне обстеження, яким встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації гаража, відсутність претензій з боку виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області з приводу законності будівництва гаража, висновок суду про те, що вказаний гараж є самочинним будівництвом є безпідставним і не базується на вимогах закону.

Крім того, рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 25 травня 2007 року № 535-V, яким земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка до цього була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради №111/98-мр від 17 грудня 1998 року та передана їй у власність є чинним до цього часу, ніким не оскаржувалось, на що суд першої інстанції взагалі уваги не звернув та в оскаржуваному рішенні не обумовив.

Суди першої та апеляційної інстанцій вказаних обставин не з'ясували, в своїх рішеннях послались лише на правомірність набуття права користування земельною ділянкою Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, проте наявність іншого чинного рішення, яким частина цієї земельної ділянки передана мені у власність взагалі не обумовили, в той час як відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України (в редакції на час ухвалення рішення) право власності на землю громадян набувається на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Також суди не врахували, що гараж побудований на законних підставах і не є самочинним будівництвом, земельна ділянка, на якій він побудований, набута правомірно на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування. З 1999 року вона відкрито і добросовісно користується своїм гаражом та земельною ділянкою, на якій він побудований, Державна служба України з надзвичайних ситуаційу Вінницькій області цією ділянкою не користується.

У липні 2018 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

18 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що згідно з дорученням Козятинської міської ради Вінницької області від 22 вересня 2003 року № 714 Козятинська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_4, дозволила виготовити технічну документацію по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, а не по АДРЕСА_1 і у цьому дорученні відсутнє посилання на рішення 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради Вінницької області № 111/98-мр від 17 грудня 1998 року.

Отже, зазначене доручення не свідчить про те, що ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка була виділена їй рішенням 5 сесії 23 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 17 грудня 1998 року №111/98-мр.

Проте згідно з частиною першою статті 126 ЗК України 2001 року право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частина третя статті 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, земельна ділянка під збудований гараж позивачу не була надана у встановленому порядку. Не можна вважати наданням земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно обставини щодо прийняття рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 25 травня 2007 року № 535-V, яким ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 надана у власність земельна ділянка для гаражного будівництва площею 45 кв. м, оскільки на неї відсутній державний акт, відсутня реєстрація речового права на земельну ділянку, відведення меж в натурі.

Відповідно до частини п'ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Проте позивач не є ні власником земельної ділянки, на якій збудований гараж, ні її законним користувачем у правовому розумінні цього слова.

Таким чином, вирішуючи спір, суди повно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Отже, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк