Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 756/6049/19

провадження № 61-4177св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І.

В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, поновлення на роботі, виплату відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у травні 2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 380-к від 26 березня 2019 року в частині звільнення його з роботи; поновити його на посаді керівника групи внутрішньої безпеки відділу економічної та внутрішньої безпеки Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати заробітної плати - невиплаченої частини щоквартальної премії за ІV квартал 2018 року, невиплаченої частини річної премії за 2018 рік, а також щоквартальної премії за І квартал 2019 року, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 27 березня 2019 року до дня поновлення на роботі, моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення в сумі 70 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 23 вересня 2020 року позовну заяву залишив без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судові засідання, що відбулися 25 червня та 23 вересня 2020 року, а причини неявки визнані судом неповажними, оскільки на підтвердження поважності причин неявки ні позивач, ні його представник не надали належні та допустимі докази.

Київський апеляційний суд постановою від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у березні 2021 року подав касаційну скаргу наухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не було повідомлено позивача про судове засідання 25 червня 2020 року, відповідні документи у матеріалах справи відсутні. Зазначене підтверджується і наявними в оскаржуваній ухвалі даними про отримання такого повідомлення лише представником позивача ОСОБА_2.

Судом першої інстанції без належного повідомлення позивача про дату і місце проведення судового засідання, без з'ясування часу коли він дізнався про судове засідання та інші обставини зробив в оскаржуваній ухвалі безпідставний висновок, що позивач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні. При цьому, надати відповідні пояснення та докази позивач не міг у зв'язку з прийняттям судом першої інстанції рішення про залишення позову без розгляду.

Оболонським районним судом міста Києва при мотивуванні прийнятого судового рішення не взято до уваги дію карантину на території України та необґрунтовано констатовано про відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання 25 червня 2020 року.

Крім того, станом на 22 червня 2020 року, коли він дізнався про призначене на 25 червня 2020 року судове засідання, він перебував на Західній Україні (Волинська область, Маневицький район, село В. Ведмежка), тому не зміг вчасно прибути у місто Київ.

Також неналежний стан його здоров'я не дозволяв брати участь у судовому засіданні через наявність зовнішніх ознак респіраторного захворювання та перебування на самоізоляції ще деякий період.

З 22 червня 2020 року карантин на території Волинської області продовжено та посилено протиепідемічні заходи в частині контролю за їх дотриманням, через заборону пасажирських перевезень він був позбавлений також можливості вчасно прибути для участі в судовому засіданні 25 червня 2020 року, про яке його не було повідомлено завчасно у встановленому законом порядку.

Отримати лікарняний лист без отримання тестового позитивного підтвердження наявності коронавірусної хвороби, у зв'язку з чим наведені судом першої інстанції в ухвалі мотиви обов'язковості лікарняного листа під час пандемії, з якими погодився апеляційний суд, не відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" у червні 2021 року подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що позивач брав участь у справі як особисто, так і через представника - адвоката Тарасюка С. М. професійна діяльність якого у зв'язку із дією карантину станом на 25 червня та 23 вересня 2020 року обмежена не була.

З 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внтурішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами, що свідчить про відсутність станом на 25 червня та 23 вересня 2020 року будь-яких перешкод у реалізації позивачем та його представником своїх процесуальних прав.

У поданих позивачем та його представником клопотаннях про відкладення розгляду справи не було зазначено обґрунтованих причин, які безпосередньо перешкоджали їм взяти участь у судовому засіданні. При цьому, саме по собі посилання на дію на території України карантину чи стану здоров'я не є такою причиною без обґрунтування належними і допустимими доказами вказаних обставин.

Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, жодних обмежень щодо неможливості видачі листка непрацездатності під час дії на території України карантину не встановлено.

Навпаки під час дії карантину отримання листків непрацездатності було спрощено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва.

Справа № 756/6049/19 надійшла до Верховного Суду 25 травня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 15 травня 2019 року відкрив провадження у цій справі та призначив підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 31 липня 2019 року.

Оболонський районний суд міста Києва 26 лютого 2020 року закрив підготовче провадження та справу призначив до судового розгляду на 23 квітня 2020 року на 14 год. 30 хв.

В подальшому, декілька разів розгляд справи відкладався, в тому числі і за клопотанням позивача та його представника.

У судове засідання, призначене на 25 червня 2020 року учасники справи не з'явились. Проте, 22 та 23 червня 2020 року представник позивача адвокат Тарасюк С. М. і сам позивач направили до суду по електронній пошті клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на продовження карантинних заходів, стан здоров'я позивача, а також задля мінімізації ризиків захворювання інших учасників процесу.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання та їх клопотаннями, суд відклав розгляд справи на 23 вересня 2020 року на 15 год. 36 хв.

23 вересня 2020 року ОСОБА_1 та його представник також направили до суду по електронній пошті клопотання, в яких просили відкласти розгляд справи у зв'язку з можливим захворюванням позивача на COVID-19. Адвокат Тарасюк С. М. також зазначив, що він входив в коло контактних з ОСОБА_1 осіб, проте ні позивачем, ні його представником не надано доказів поважності причин неявки до суду, окрім копії направлення на лабораторне дослідження позивача ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 1 , пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого частини 1 , пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цій справі. Призначено підготовче судове засідання о 14 год. 00 хв. 31 липня 2019 року.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи на 31 липня 2019 року на 14 год. 00 хв., про що міститься розписка у матеріалах справи.

У підготовчому судовому засіданні 31 липня 2019 року у зв'язку із поданням позивачем клопотання було оголошено перерву до 21 жовтня 2019 року до 16 год. 30 хв.

У підготовчому судовому засіданні 21 жовтня 2019 року було оголошено перерву до 02 грудня 2019 року до 12 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

За клопотанням позивача 02 грудня 2019 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 13 січня 2020 року до 15 год. 00 хв., про що сторони були належним чином повідомлені.

Підготовче судове засідання 13 січня 2020 року було знято з розгляду у зв'язку із перебування головуючого судді на лікарняному. Розгляд справи призначено на 26 лютого 2020 року на 09 год. 30 хв.

Оболонський районний суд ухвалою, оформленою протоколом судового засідання, від 26 лютого 2020 року закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 квітня 2020 року на 14 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Тарасюк С. М. направили 22 квітня 2020 року на електронну адресу Оболонського районного суду міста Києва клопотання про відкладення призначеного судового засідання на 23 квітня 2020 року, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду.

Справу 23 квітня 2020 року було знято з розгляду.

Позивач, представник позивача та представник відповідача були належним чином повідомлені про день та час слухання справи на 29 травня 2020 року на 14 год. 00 хв., про що міститься розписка у матеріалах справи.

Представник позивача адвокат Тарасюк С. М. направив 28 травня 2020 року, а ОСОБА_1-29 травня 2020 року на електронну адресу Оболонського районного суду міста Києва клопотання про відкладення призначеного судового засідання на 29 травня 2020 року з метою недопущення розповсюдження коронавірусу, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду.

Розгляд справи 29 травня 2020 року було відкладено на 04 червня 2020 року на 11 год. 00 хв., у зв'язку із неявкою у судове засідання позивача та його представника.

Сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи на 04 червня 2020 року, про що міститься розписка у матеріалах справи.

ОСОБА_1 направив 02 червня 2020 року на електронну адресу Оболонського районного суду міста Києва клопотання про відкладення призначеного судового засідання на 04 червня 2020 року з урахуванням терміну дії карантину.

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою, оформленою протоколом судового засідання, від 04 червня 2020 року оголосив перерву у розгляді справи на 25 червня 2020 року на 15 год. 30 хв., про що представник позивача та представник відповідача були повідомлені належним чином.

Представник позивача - адвокат Тарасюк С. М. направив на електронну адресу Оболонського районного суду міста Києва 22 червня 2020 року клопотання про відкладення призначеного судового засідання на 25 червня 2020 року з метою недопущення розповсюдження коронавірусу, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду.

ОСОБА_1 направив на електронну адресу Оболонського районного суду міста Києва 23 червня 2020 року клопотання про відкладення призначеного судового засідання на 25 червня 2020 року, у зв'язку з тим, що карантинні заходи продовжено і етапи послаблення скасовано, а стан його здоров'я не дозволяє брати участь у судовому засіданні.

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою, оформленою протоколом судового засідання, від 25 червня 2020 року відклав розгляд справи до 23 вересня 2020 року до 15 год. 00 хв., у зв'язку із неявкою сторін та їх клопотанням про відкладення.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи на 23 вересня 2020 року, про що міститься розписка у матеріалах справи.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Тарасюк С. М. направили 23 вересня 2020 року на електронну адресу Оболонського районного суду міста Києва клопотання про відкладення призначеного судового засідання на 23 вересня 2020 року, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду.

Отже, вбачається, що належним чином повідомлений позивач та його представник неодноразово не з'являлися у судові засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності.

Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями, зокрема позивача та його представника, які належним чином були повідомлені про дату і час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про відхилення клопотання позивача та його представника адвоката Тарасюка С. М. про повторне відкладення розгляду справи, у зв'язку із неподанням доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, та залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив про те, що посилаючись на неможливість явки до суду, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів про те, що на той час він хворів на коронавірусну хворобу, чи що за відповідним приписом лікарів перебував на самоізоляції чи лікарняному, що у свою чергу могло б свідчити про перешкоди у явці до суду.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам ОСОБА_1, наведеним у його клопотанні про відкладення розгляду справи від 23 вересня 2020 року, щодо поважності причин неявки у судове засідання та правильно дійшов висновку про те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача (його представника) до суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), не заслуговують на увагу, оскільки позивач (його представник) не були позбавлені можливості порушити перед судом клопотання про проведення розгляду справи поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України в режимі відеоконференції.

Посилання у касаційній скарзі на те, що станом на 22 червня 2020 року, коли він дізнався про призначене на 25 червня 2020 року судове засідання, він перебував на Західній Україні (Волинська область, Маневицький район, село В. Ведмежка), тому не зміг вчасно прибути у місто Київ, не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження зазначених доводів не надано будь-яких доказів.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилаючись на встановлені в Україні карантинні обмеження, заявником не було враховано, що такі не поширюються на строк розгляду справи, який є службовим, а отже не вчинення позивачем та його представником відповідних дій, передбачених ЦПК України (проведення судового засідання в режимі відеоконференції, тощо), не свідчить, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням закону.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі № 675/1538/19 (провадження № 61-2546св21).

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поведінці позивача та його представника, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу та його представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувані судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький