Історія справи

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-356/10

провадження № 61-10058св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір № 00270093, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 106 117,52 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18 грудня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 згідно договору застави від 19 грудня 2005 року передав у заставу належне йому на праві власності майно: автомобіль марки ВАЗ, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Посилаючись на те, що станом на 30 березня 2010 року у відповідача утворилася заборгованість 61 481,57 грн, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, звернувши стягнення на предмет застави.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 481,57 грн.

Звернено стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ моделі 212300, року випуску 2005, тип ТЗ легковий універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, шляхом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2010 року залишено без змін.

13 березня 2019 року ОСОБА_2 , що не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2010 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що звернувши стягнення на автомобіль, суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки вона була співвласником предмету застави.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2010 року.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2010 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що цивільні права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі договорів, ОСОБА_2 не є стороною у них, а надання нею згоди на укладення договору застави слугувало підставою для його підписання боржником ОСОБА_1 та не породжувало для неї прав та обов`язків за цими договорами, а отже апеляційне провадження у цій справі підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права. ОСОБА_2 дала згоду на укладення позичальником кредитного договору від 19 грудня 2005 року, одержання позичальником кредитних коштів та надання у заставу майна, що належить їй на праві спільної власності з позичальником (у тому числі автомобіль ВАЗ номер кузова НОМЕР_2 ) з метою забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору. Отже, рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про її права та обов`язки як співвласника рухомого майна, на яке було звернено стягнення, однак до участі її залучено не було.

Позиція інших учасників справи

У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити та постановити ухвалу про закриття касаційного провадження.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 не є стороною у правовідносинах, які склалися на підставі договорів між банком та ОСОБА_1 , а надання нею згоди на укладення договору застави лише слугувало підставою для його підписання боржником - ОСОБА_1 Отже, ОСОБА_2 не породжувало прав і обов`язків стосовно цих договорів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-356/10.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

13 червня 2019 року справа передана судді доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження та не розглядаючи по суті апеляційну скаргу ОСОБА_2 , не дослідив належним чином наявність у неї порушеного права, а відповідно і чи вирішено оскарженим рішенням її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив в ухвалі, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору та договору застави, як співвласник рухомого майна, дала згоду на укладення позичальником кредитного договору № ТЕАWAK00270093 від 19 грудня 2005 року, одержання позичальником кредитних коштів та їхнього використання відповідно до умов зазначеного договору, а також надання у заставу/іпотеку ПриватБанку будь-якого майна, що належить їй на праві спільної власності з позичальником, з метою забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору.

Однак, не звернув уваги на те, що звернення стягнення на предмет застави, стосується прав, інтересів та обов`язків інших співвласників рухомого майна.

З урахуванням наведеного, оскаржена ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, з передачею справи до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року скасувати.

Передати справу № 2-356/10 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Тернопільського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О.Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук