Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №729/487/17

Постанова

Іменем України

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 729/487/17

провадження № 61-6772св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 24 жовтня 2009 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Шлюбні відносини між нею та ОСОБА_2 припинено, сторони проживають окремо, діти залишилися проживати разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працевлаштованим, отримує стабільний дохідта забезпечений житлом.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до їх повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоз наданих відповідачемдоказів, а саме: довідокНовобасанської сільськоїради Бобровицького районуЧернігівської області, копій чеків, квитанцій, рахунків на придбання продуктів харчування, взуття, акту обстеження умов проживання, довідки з місця роботи про розмір заробітної плати ОСОБА_2, та показань свідків установлено, що малолітні діти сторін проживають з відповідачем, знаходяться на його утриманні, а тому відсутні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 11 травня 2017 року, а з

08 липня 2017 року - не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково, апеляційний суд виходив з того, що наявні у матеріалах справі докази, зокрема: довідка про склад сім'ї від 25 квітня 2017 року № 561, акти обстеження домоволодіння (житлового будинку)

від 21 червня 2017 року, акт обстеження умов проживання від 11 серпня

2017 року, довідка виконавчого комітету Новобасанської сільської ради Бобробицького району Чернігівської області від 15 серпня 2017 року № 1040, у своїй сукупності підтверджують, що малолітні діти сторін після припинення шлюбних відносин залишилися проживати разом з позивачем. Наведене також встановлено розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації від 13 листопада 2017 року № 446 "Про визначення місця проживання малолітніх дітей", за наслідками розгляду заяви матері та батька малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому висновки суду першої інстанції про те, що малолітні діти проживають разом з батьком не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки на батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а також те, що ОСОБА_2 є працездатною особою, працює у ТОВ "Центр гідроізоляції і покрівлі" на посаді енергетика, апеляційний суд вважав можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2017 року, а з

08 липня 2017 року - не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій він просив скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що приймаючи нові письмові докази долучені до апеляційної скарги, про існування яких позивач не зазначала під час розгляду справи в суді першої інстанції, неподання яких не було зумовлено поважними причинами, апеляційний суд порушив норми процесуального законодавства. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона утримує дітей, оскільки саме він, забезпечує дітей усім необхідним, у тому числі їх підготовкою до школи, що підтверджено наявними у справі доказами.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами установлено, що з 24 жовтня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2017 року.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 25 квітня 2017 року №561 про склад сім'ї ОСОБА_1, позивач зареєстрована та фактично проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_1.

До складу її сім'ї входять: дочка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд першої інстанції зазначений доказ залишив поза увагою, не надавши йому жодної оцінки у сукупності з доказами наданими відповідачем, а тому в апеляційній скарзі, позивач вказуючи на неповне з'ясування судом обставин справи, та не надання оцінки наданим нею доказам, просила апеляційний суд дослідити та перевірити, як наявні у матеріалах справи докази, так і додатково надані нею акт обстеження належного їй домоволодіння АДРЕСА_1 від 21 червня

2017 року, складеного під час розгляду справи в суді першої інстанції та додаткові докази на підтвердження неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи (повторно видану довідку Новобасанської сільської ради

від 15 серпня 2017 року № 1040 на підтвердження проживання дітей з нею та акт обстеження належного їй житлового будинку в АДРЕСА_1 на підтвердження проживання дітей з нею.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання

від 23 жовтня 2017 року, складеного на запит апеляційного суду головним спеціалістом Служби у справах дітей Бобровицької районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та малолітні діти: ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають та мають місце постійної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Зі слів матері, ОСОБА_2 час від часу забирає ОСОБА_10 до себе додому.

Розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації

від 13 листопада 2017 року № 446 "Про визначення місця проживання малолітніх дітей", за наслідками розгляду заяви матері дітей ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю ОСОБА_1, за її фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись із наведеним вище розпорядження органу місцевої державної адміністрації, ОСОБА_2 оскаржив його до Бобровицького районного суду Чернігівської області. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними, ухвалою судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року у справі № 729/1286/17 за позовом ОСОБА_2 до Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій та визнання незаконним розпорядження, відмовлено у відкритті провадження.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно з частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частинами 1 , 2 статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтями 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Стаття 182 СК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених Стаття 182 СК України.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей частково, апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи та не надав належної оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження проживання дітей разом з матір'ю. Ураховуючи наведене, а також обов'язок відповідача спільно з позивачем утримувати своїх дітей, суд з урахуванням засад розумності та справедливості дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно.

Не погоджуючись із висновками апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, заявник у касаційній скарзі не оспорював встановлене судом апеляційної інстанції місце проживання дітей разом із матір'ю, виклав свою незгоду щодо прийняття судом до уваги нових доказів, поважність неподання яких до суду першої інстанції, на його думку, було недостатнього аргументована позивачем, а також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки тим обставинам, що саме він матеріального забезпечує дітей усім необхідним, оскільки ОСОБА_1 не працює і не має іншого джерела доходів.

Посилання заявника на те, що він у добровільному порядку забезпечує дітей усім необхідних для їх гармонійного розвитку, зокрема продуктами, одягом, взуттям, а також підготував їх до школи, не спростовують висновків суду про наявність підстав для визначення у судовому порядку розміру аліментів, які відповідач зобов'язаний сплачувати на утримання дітей, оскільки системний аналіз положень глави 15 "Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання" СК України дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Зважаючи на те, що між сторонами у позасудовому порядку не досягнуто згоди щодо розміру щомісячного грошового утримання дітей, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявності підстав для визначення розміру аліментів за рішенням суду.

Ураховуючи, що в суді першої інстанції сторони надали протилежні за своїм змістом докази щодо місця проживання малолітніх дітей, частину яких суд першої інстанції залишив поза увагою, апеляційний суд на усунення недоліків щодо повного і об'єктивного з'ясування обставин справи судом першої інстанції, перевірив та надав оцінку, як наявним у справі, так і додатково наданих позивачем на підтвердження у цій частині доводів апеляційної скарги, що не суперечить покладеним на суд завданням цивільного судочинства, визначених статтею 1 ЦПК України 2004 року, якими є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки апеляційним судом, який їх обгрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_3.

Щодо поновлення дії судового рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 26 березня 2018 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня

2017 року до закінчення касаційного провадження, то його необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області

від 07 грудня 2017 року

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

С. О. Погрібний

В. В. Яремко