Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 930/1890/21

провадження № 51-1851 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020090000161, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 116 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 (три ) роки та покладено виконання обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок поводження, яке принижувало її честь та гідність та мало системний характер з боку потерпілого ОСОБА_9 за наступних обставин.

18 травня 2021 року, близько 12:30 год, ОСОБА_7 разом зі своєю малолітньою онукою прийшла до будинку сусідки, розташованого по АДРЕСА_2 , де разом з ОСОБА_10 та її співмешканцем ОСОБА_11 стали поминати колишнього чоловіка ОСОБА_10 , випивши невелику кількість алкоголю. Приблизно через 30 хвилин, до будинку ОСОБА_10 прийшов син ОСОБА_7 - ОСОБА_12 і став з`ясовувати причини перебування там матері. Випивши чарку горілку, продовжив суперечку з матір`ю, почав обзивати її нецензурною лайкою. У цей момент у ОСОБА_7 , яка, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, зумовленому поводженням з боку потерпілого, що принижувало її честь і гідність та мало системний характер, раптово виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 , реалізуючи який вона схопила кухонного ножа, що лежав на столі та нанесла один удар в ліву частину грудної клітини в область життєво-важливих органів, а саме серця та легень, спричинивши тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_9 помер на місці.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої.

Вважає, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_7 на ст. 116 КК України, оскільки стану сильного душевного хвилювання у останньої встановлено не було. Стверджує, що за відсутності у висновку судової психіатричної експертизи щодо ОСОБА_7 висновку про перебування засудженої в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) у суду не було підстав перекваліфіковувати дії останньої. Безпідставна перекваліфікація дій ОСОБА_7 , на думку прокурора, призвела до призначення їй занадто м`якого покарання те необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК України. Прокурор вказує, що звертав увагу на всі наведені обставини в апеляційному суді, проте вони безпідставно були відхилені та, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не отримали належних відповідей в ухвалі апеляційного суду.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник засудженої ОСОБА_6 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених прокурором доводів, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 , засуджена ОСОБА_7 , а також потерпілий ОСОБА_8 висловили доводи на обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За вимогами ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що при перегляді вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора, в якій він не погоджувався з перекваліфікацією дій засудженої на ст. 116 КК України та наполягав на необхідності їх кваліфікації саме за ч. 1 ст. 115 КК України, апеляційний суд дотримався всіх зазначених вимог.

Провівши повторне судове слідство та допитавши повторно свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , експерта ОСОБА_13 , дослідивши письмові докази та висновок комісійної судової психолого-психіатричної експертизи, апеляційний суд обґрунтовано не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та проаналізувавши всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, правильно дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_7 наявний склад злочину, передбачений саме ст. 116 КК України.

Так, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 на ст. 116 КК України, суд першої інстанції взяв до уваги висновок комісійної судової психолого-психіатричної експертизи за яким виявлений у ОСОБА_7 емоційний стан у вигляді вираженого емоційного напруження міг на час вчинення інкримінованого її діяння істотно вплинути на її поведінку та діяльність і став підставою для визначення судом у неї на той час стану сильного душевного хвилювання, а тому зробив висновок що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 116 КК України.

Апеляційний суд також повторно дослідив висновок зазначеної експертизи та повторно допитав експерта ОСОБА_13 , який пояснив, що наданий висновок експертів ґрунтується на дослідженні конкретного випадку, який не є типовим за своїм дослідженням, вимагав багато часу, консультацій в області психології, психіатрії та права, а тому тільки після повного дослідження всіх складових було прийнято рішення щодо перебування ОСОБА_7 в стані сильного душевного хвилювання, хоча даний випадок не підлягає в повній мірі під практику застосування маркерів для визначення стану сильного душевного хвилювання в якому перебувала обвинувачена особа.

Експерт наголосив, що в суді першої інстанції пояснював про стан в якому перебувала обвинувачена ОСОБА_7 з наукової точки зору, а висновок про те, що її стан підпадає під дію ст. 116 КК України мав рекомендаційний характер, зважаючи на те, що експерти в своїй діяльності послуговуються не тільки медичними термінами та характеристиками, але й знайомі з юридичними аспектами застосування права і юридичних оцінок щодо врахування особливостей за тією чи іншою статтею Кримінального кодексу. Зазначення в експертизі про те, що ОСОБА_7 підпадає під дію ст. 116 КК України не є виходом за межі компетенції, оскільки експерт, згідно наказу № 865 «Про порядок проведення експертиз», вправі розширювати мотиваційну частину.

Також експерт роз`яснив відмінності між станом фізіологічного афекту і станом сильного душевного хвилювання та повідомив, що не було всіх підстав вважати, що ОСОБА_7 перебувала у стані фізіологічного афекту. Це викликано тим, що експертами психіатрами не було виявлено у ОСОБА_7 таких розладів, які би позбавляли можливості її керувати своїми діями. Проте, водночас, встановлено що стан емоційної напруги, який передбачає накопичення емоційної напруги, що мало наслідком -раптове нанесення удару ножем, але це була акумуляція емоційної напруги, а не результат виснаження.

Індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_7 , за якими остання характеризується як неконфліктна, відповідальна, терпляча, залежна від чужої думки, свої переживання «носить в собі» і не намагається їх показувати оточуючим, в стресових ситуаціях схильна до невротичних реакцій, підвищення тривоги та паніки, повністю узгоджуються з її поведінкою, зокрема, тим, що вона приховувала від сторонніх протиправну поведінку свого сина, терпіла його насилля, бо їй було соромно звертатися за допомогою до органів влади чи сторонніх людей, саме тому є лише офіційні дані про протиправні дії покійного щодо інших осіб, а не самої ОСОБА_7 , що не заперечує застосування домашнього насильства по відношенню до неї, лише окремі випадки, про які стало відомо іншим, через зупинення насильства, стали підставою для показань в суді, зокрема свідком ОСОБА_14 .

Експерти у висновку експертизи зазначили, що ОСОБА_7 у відносинах із іншими проявляла себе як терпляча, прагнула уникати відкритих конфліктних ситуацій, людина, яка терпіла неодноразові образи та побої від сина, намагалась ізолювати інших від сварок із ним, соромилась такого відношення від рідного сина. Такі відносини носили тривалий багаторазовий характер, сприяли накопиченню негативних психотравмуючих переживань, приниженої гідності, образи, безпосередності сорому.

Тому, дані характеристики не давали підстав суду для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки мотивом для вбивства стала не виникла на побутовому ґрунті словесна суперечка з ОСОБА_15 , а саме виражене емоційне напруження, яке істотно вплинуло на її поведінку та діяльність, що було викликане поводженням покійного у присутності сторонніх, яке принижувало її честь та гідність в даному випадку та мало системний характер з боку ОСОБА_16 до цього, що проявилося в імпульсивній розрядці раніше накопиченої напруги з обмеженим усвідомленням наслідків своїх дій. У зв`язку з цим суд прийшов до вірного висновку про вчинення вбивства ОСОБА_7 саме в стані сильного душевного хвилювання.

Такий висновок узгоджується з диспозицією ст. 116 КК України, якою визначено основну ознаку суб`єктивної сторони злочину - вчинення вбивства в стані сильного душевного хвилювання. Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю. Стан сильного душевного хвилювання має бути зумовлений жорстким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи.

Зважаючи на викладений в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.03.2021 року в справі 759/17836/17 висновок про те, що обов`язковою умовою юридичної кваліфікації дій винуватця за статті 116 КК України є не вчинення умисного вбивства в стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психолого-психіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим та, при цьому, встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених статтею 116 КК України, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду, апеляційний суд правильно залишив без задоволення доводи прокурора про протилежне.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги прокурора, які за своїм змістом, аналогічні тим, що були наведені у його апеляції, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_7 є безпідставними.

В касаційній скарзі прокурор також не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженої внаслідок м`якості. Проте колегія суддів не погоджується з наведеними доводами прокурора та вважає, що суд при призначенні покарання останній, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував дані про особу ОСОБА_7 , яка не тільки визнала вину, але й щиро розкаялась і досі переживає з приводу вчиненого, оскільки від її дій загинув її син, продовжує картати себе, вона не є особою кримінальної спрямованості, що підтверджується і висновком судової психолого-психіатричної експертизи, до вчиненого характеризувалась лише позитивно. Також було взято до уваги позицію потерпілого ОСОБА_8 , який просив не позбавляти волі засудженої, оскільки на їх утриманні перебувають діти-сироти після смерті їх доньки, а він сам не зможе впоратися з їх вихованням, стан здоров`я засудженої, який значно погіршився на фоні пережитої ситуації.

Тому колегія суддів вважає доводи прокурора про те, що виправлення ОСОБА_7 можливо лише шляхом ізоляції від суспільства безпідставними, оскільки згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання у касаційній скарзі не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, підстав не вбачається.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3