Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 458/177/21

провадження № 51-2656км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нижнє Турківського району Львівської області, жителя

АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з часу його затримання - з 04 листопада 2020 року з 18:55.

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.

Районний суд установив, щоОСОБА_6 03 листопада 2020 року близько 20:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, будучи за місцем свого проживання у приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту зі своїм батьком ОСОБА_9 , який виник на побутовому ґрунті та особистих неприязних стосунків, маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 , обома руками наніс останньому множинні удари по голові та тулубу, після чого руками схопив батька за груди і з силою його кидав до стіни та на підлогу кімнати, та волочив по ній, чим спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, від яких наступила смерть останнього.

При перегляді вироку Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2023 року змінив це рішення, перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. У решті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як уважає касатор, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вбивство потерпілого та наявність у його діях умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого є помилковим і суперечить обставинам справи.

Зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано того, що засуджений наносив численні тілесні ушкодження потерпілому, який був особою похилого, а тому він повинен був усвідомлювати небезпеку для життя ОСОБА_9 , оскільки володів інформацією про стан здоров`я останнього.

З урахуванням цих обставин прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційний суд у порушення принципу безпосередності без дослідження в судовому засіданні доказів дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, та зробив висновок про перекваліфікацію дій винного.

Позиції інших учасників судового провадження

У поданому запереченні на касаційну скаргу прокурора, засуджений ОСОБА_6 , обґрунтовуючи свою позицію щодо законності оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволені касаційної скарги сторони обвинувачення та залишити без зміни ухвалу апеляційного суду.

Також до суду касаційної інстанції надійшли клопотаннявід потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в яких вони просять залишити без зміни ухвалу апеляційного суду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, засуджений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заперечили проти її задоволення, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності - і шляхом повторного дослідження доказів.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.

Так, не погодившись із вироком засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Під час апеляційного розгляду засуджений підтримав свою апеляційну скаргу та наведені в ній доводи, а також просив перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК на іншу статтю, зокрема на ч. 2 ст. 121 КК, оскільки в нього не було умислу на вбивство батька, адже він уважав, що життю та здоров`ю батька нічого не загрожує, тому швидку медичну допомогу не викликав.

Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого підзахисного та зазначив, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, оскільки між заподіянням тілесних ушкоджень і смертю потерпілого минув значний проміжок часу.

Апеляційний суд, перевіривши усі наведені засудженим доводи у скарзі та частково дослідивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК.

Такий висновок суд апеляційної інстанції зробив на підставі аналізу та розмежування об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство) та ч. 2 ст. 121 КК (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого)? з урахуванням роз`яснень у п. 22 постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Згідно з висновком експерта від 7 грудня 2020 року № 050/2020 причиною смерті ОСОБА_9 стала тупа, поєднана травма грудей і живота у вигляді множинних переломів правих та лівих ребер, розривів печінки, яка супроводжувалась травматичним шоком важкого ступеня, обумовила зупинку серцевої діяльності та дихання, припинення функції центральної нервової системи. Стан розвитку трупних змін дає підставу вважати, що смерть ОСОБА_9 настала не раніше 12-ти і не пізніше 16-18-ти годин від моменту дослідження його трупа, яке проводилось 4 листопада 2020 року.

Зі змісту цього висновку вбачається, що при дослідженні трупа потерпілого ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження, які виникли прижиттєво від дії тупих предметів приблизно за 4-8 годин до настання його смерті: - переломи 2,3,4,6,7,8,9,10,11,12-го лівих та 4,5,6,7,8,9,10,11,12-го правих ребер по різних анатомічних лініях тіла, розриви міжреберних м`язів та пристінкової плеври, крововилив під плевру та тканину правої легені, крововиливи в грудні порожнини, крововилив у вінцеву зв`язку печінки, розриви печінки, крововилив в черевну порожнину, крововиливи в м`які тканини грудної клітки, синці на грудях та животі, які утворились від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів, незадовго до настання смерті (див. п. 4 даних підсумків) і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті; - шість ран в лобній ділянці голови, які утворились від неодноразової дії твердих предметів (травмуюча поверхня яких, ймовірно, мала ребро), незадовго до настання смерті. Зазвичай у живих осіб такі ушкодження викликають розлад здоров`я менше 21 дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень; -рана та садно на спинці носа, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи, синець на правому передпліччі, синець на кисті правої руки, садно на правому лікті, садно на лівій гомілці, садно в ділянці зовнішньої кісточки лівої ноги, а також множинні садна та подряпини на лівій половині спини, які утворились від дії тупих твердих предметів, зазвичай, у живих осіб викликають розлад здоров`я менше 21 дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Множинні садна та подряпини на лівій половині спини характерні для волочіння тіла; - синці в обох очних ділянках (по типу так званого симптому окулярів), які утворились від дії тупих твердих предметів або предмету, не раніше, ніж за 5-7 діб до настання смерті (на що вказує забарвлення («цвітіння») синців); у живих осіб відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час допиту в суді першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_12 підтримав свій висновок і пояснив, що всі наявні у ОСОБА_9 множинні тілесні ушкодження виникли прижиттєво. Удари були нанесені за 4 - 8 годин до смерті. Судячи по локалізації розташування цих тілесних ушкоджень та їх кількості, удари масово наносилися по спині лежачому. Тяжкі тілесні ушкодження печінки, живота, переломи ребер грудної клітки були заподіяні тупим твердим предметом, з докладанням сильної фізичної сили, яким могла бути як нога, так і кулак, і виключається їх заподіяння під час транспортування чи волочіння. Настання смерті знаходиться в прямому причинному зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що кількість заподіяних ударів, їх локалізація, механізм утворення та ступніть тяжкості, спростовують висновок місцевого суду про спрямованість умислу обвинуваченого саме на вчинення умисного вбивства потерпілого.

При цьому апеляційний суд зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що ОСОБА_6 , завдаючи хаотично ударів кулаками потерпілому в різні частини тіла, більшість з яких не є життєво важливими, бажав спричинити саме смерть потерпілому, а не заподіяти йому тяжкі тілесні ушкодження, які фактично настали від дій обвинуваченого.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у засудженого умислу на вбивство потерпілого. Його умисел був спрямований лише на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а тому суд правильно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ні орган досудового розслідування, ні суд першої інстанції не конкретизували за яким видом умислу ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК, що позбавило сторону захисту належним чином здійснювати захист ОСОБА_6 від пред`явленого обвинувачення.

Не є прийнятними і доводи про те, що апеляційний суд усупереч ст. 23 КПК належним чином не розглянув кримінальне провадження.

Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом. При цьому, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено під час апеляційного перегляду вироку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (кожний доказ як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджено місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи саме з принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195км18).

З матеріалів провадження слідує, що суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, яку дав місцевий суд, іншої оцінки їм не дав, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не переоцінював фактичних обставин, а прийняв рішення лише щодо перекваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_6 за вчинене кримінальне правопорушення є законним, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК, принципу індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.

Висловлена незгода прокурором з приводу недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК спростовуються матеріалами провадження, враховуючи, що вирок оскаржувався в апеляційному порядку лише обвинуваченим, а суд апеляційної інстанції надав змістовні, докладні та обґрунтовані відповіді на всі викладені в ній доводи.

Таким чином, зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведено відповідні мотиви, з яких виходив цей суд при ухваленні свого рішення, та положення закону, якими він керувався.

Під час її перевірки судом касаційної інстанції не було встановлено будь-яких порушень вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність, які би перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення і можуть бути підставами для його зміни або скасування.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3