Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 759/17374/21

провадження № 51-3523км24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

засудженого

(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 березня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який зареєстрований і проживає в цьому АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 4 березня 2024 року, ОСОБА_5 було засуджено: за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 289 КК - позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначено захід примусу - позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна.

У строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 9 травня 2021 року до 11 березня 2022 року.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення у кримінальному провадженні.

ОСОБА_5 визнано винним у повторному, із проникненням у приміщення незаконному заволодінні транспортними засобами, вартість одного з яких у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, учиненому в м. Києві за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, упродовж 20-21 липня 2017 року засуджений, проникнувши до гаражного боксу № НОМЕР_1 у кооперативі «Кіровець» на вул. Г. Наумова, 2, заволодів належним ОСОБА_8 автомобілем марки «Volkswagen Golf» (д. р. н. НОМЕР_2 ), перемістив його в гараж АДРЕСА_4 і почав розкомплектовувати, завдавши потерпілому матеріальної шкоди в розмірі 219 700 грн.

Надалі в 2021 році на стоянці на вул. С. Лифаря, 2-А засуджений заволодів: у період 20 лютого - 17 березня належним ОСОБА_9 автомобілем марки «ВАЗ-21134» (д. р. н. НОМЕР_3 ) вартістю 4000 дол. США (68 000 грн); у період 26 лютого - 1 березня належним ОСОБА_10 автомобілем марки «Богдан» (д. р. н. НОМЕР_4 ) вартістю 4000 дол. США (69 000 грн); у період 28 лютого - 1 березня належним ОСОБА_11 автомобілем марки «Богдан» (д. р. н. НОМЕР_5 ) вартістю 4000 дол. США (71 000 грн); у період 4-31 березня належним ОСОБА_12 автомобілем марки «ВАЗ-217130» (д. р. н. НОМЕР_6 ) вартістю 4000 дол. США (68 000 грн).

Також 30 квітня 2021 року з 0:00 до 6:40 біля будинку № 2 на бульв. Ромена Роллана ОСОБА_5 заволодів належним ОСОБА_13 автомобілем «Hyundai Accent» (д. р. н. НОМЕР_7 ) вартістю 360 000 грн, а 1 травня 2021 року біля будинку № 3 на тому ж бульварі - належним ОСОБА_14 автомобілем «ВАЗ-21114» (д. р. н. НОМЕР_8 ) вартістю 60 000 грн, які перемістив на територію гаражного кооперативу «Луговий» на АДРЕСА_5.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги з доповненнями до неї, ОСОБА_5 просить на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати судові рішення в частині засудження за всіма епізодами обвинувачення, окрім заволодіння транспортнимзасобом ОСОБА_14 , і закрити кримінальне провадження згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу або призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а в іншій частині змінити - пом`якшити покарання, обравши не пов`язане з позбавленням волі. Заперечуючи обґрунтованість засудження, наводить доводи, суть яких зводиться до того, що провадження було здійснено без додержання ст. 62 Конституції України та норм процесуального права, його винуватості не доведено, справу сфальшовано, вирок не відповідає ст. 374 КПК, ґрунтується на недопустимих доказах, котрі не отримали належної оцінки. Як наголошує скаржник, усупереч законодавчим приписам вартість автомобіля «Hyundai Accent» було визначено без товарознавчого дослідження. Аргументуючи позицію, також твердить про недостовірність показань свідка ОСОБА_15 . Крім того, засуджений зазначає, що попри неознайомлення його слідчими органами з фото- та відеоматеріалами, суд використав їх, не зваживши на ч. 12 ст. 290 вказаного Кодексу. На думку скаржника, прокурор, який брав участь у судовому засіданні 18 жовтня 2021 року, не мав відповідних повноважень і таке теж є істотним порушенням. Разом із цим ОСОБА_5 наполягає на тому, що судове провадження, зупинене у зв`язку з його мобілізацією до лав Збройних Сил України (далі - ЗСУ), було неправомірно відновлено. Як випливає з поданої скарги, її автор вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені порушення і постановив незаконну ухвалу.

Учасникам кримінального провадження належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції (далі - Суд) засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у доповненнях до неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК Суд, переглядаючи судові рішення в межах касаційної скарги, перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин і не уповноважений ревізувати повноти слідства, досліджувати докази, вирішувати питання про їх достовірність, а також перевіряти фактичні обставини справи. Здійснюючи касаційне провадження, Суд виходить із фактів, установлених судами попередніх інстанцій.

У поданій скарзі, серед іншого, заперечується повнота судового розгляду, достовірність окремих доказів та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Однак окреслене не належить до предмета перевірки за касаційною процедурою.

Незаконне заволодіння автомобілем потерпілого ОСОБА_14 у касаційній скарзі не заперечується.

Аргументи скаржника про недоведеність його винуватості за іншими епізодами обвинувачення не можна визнати прийнятними.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувальний вирок у цій частині є обґрунтованим, його постановлено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, передбачених ст. 91 КПК, котрі підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до статей 84-86, 94 цього Кодексу.

Суд ухвалив своє рішення, проаналізувавши показання допитаних як обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ; фактичні дані, зафіксовані в протоколах: обшуків від 13 березня, 9 травня, 4 червня 2021 року, оглядів місця події від 21 липня 2017 року, 12 вересня 2019 року, 1, 17 та 21 березня, 30 квітня, 1, 9 та 31 травня 2021 року; слідчого експерименту від 1 червня 2021 року; тимчасового доступу до речей і документів від 15 січня, 18 травня, 14 червня, 22 та 28 липня 2021 року; огляду речей, документів, відеозаписів від 9 травня, 10 червня, 30 липня 2021 року; пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10, 26 та 31 травня 2021 року; у протоколах щодо результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19 травня та 14 липня 2021 року; у висновках експертів від 25 лютого 2020 року, 25 та 26 червня 2021 року № 12-2/21, СЕ-19/111-21/26616/КДТЗ, СЕ-19/111-21/26608-КДТЗ, СЕ-19/111-21/26617-КДТЗ відповідно та в інших документах, зміст яких відображено у вироку.

Разом із цим, виконуючи законодавчі приписи суд з`ясував позицію ОСОБА_5 , котрий не визнав своєї провини, стверджував про штучне створення доказів обвинувачення, водночас не заперечував орендування ним гаража АДРЕСА_2 й перебування там різних інструментів та номерних знаків до автомобілів.

Висунуту ОСОБА_5 на свій захист версію про непричетність до інкримінованих діянь суд ретельно перевірив і вмотивовано спростував у вироку.

Зокрема, суд слушно послався на показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо обставин подій та вартості належних їм транспортних засобів, а останнього також про наявність в автомобілі GPS-трекера, що дало змогу відстежити його до гаражного кооперативу «Луговий». Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 підтвердили факт орендування ОСОБА_5 гаражного боксу НОМЕР_14 у згаданому кооперативі, а свідок ОСОБА_22 - оренди засудженим гаража на АДРЕСА_6, в якому був частково розібраний автомобіль «Volkswagen Golf».

Крім того, обставини за яких було викрито засудженого, підтвердили свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Згідно з їхніми показаннями правоохоронці опрацьовували дані комплексної системи відеоспостереження м. Києва «Безпечне місто» і спостерігали за орендованим засудженим гаражем № НОМЕР_9 , біля якого 9 травня 2021 року його затримали, та за автомобілем «ВАЗ» із номерним знаком НОМЕР_10 , на котрому він пересувався; під час проведення процесуальних дій було в установленому законом порядку виявлено та вилучено докази причетності засудженого до протиправної діяльності.

Відповідно до представлених у справі процесуальних документів (протоколи огляду місця події, обшуку) у гаражі № НОМЕР_9 було виявлено належний ОСОБА_14 автомобіль, фрагменти та деталі інших транспортних засобів, таблички з номерними знаками, різноманітні інструменти та прилади, серед іншого документи: банківську картку на ім`я потерпілого ОСОБА_12 , свідоцтво про реєстрацію належного потерпілому ОСОБА_11 автомобіля «Богдан», ксерокопію пенсійного посвідчення на ім`я потерпілого ОСОБА_9 та страховий поліс щодо викраденого в нього транспортного засобу, ксерокопії пенсійного посвідчення та «Картки киянина» на ім`я потерпілого ОСОБА_10 ; у боксах НОМЕР_15 та НОМЕР_13, якими за протоколами пред`явлення особи для впізнання теж користувався засуджений, знайдено медичну довідку на ім`я потерпілого ОСОБА_13 та різні запчастини до автомобілів «ВАЗ»; у гаражі на АДРЕСА_7 - частково розібраний автомобіль «Volkswagen Golf», належний ОСОБА_8 ; в автомобілі з номерним знаком НОМЕР_10 - страховий поліс на ім`я ОСОБА_14 . Те, що докази було отримано за процедурою, зафіксованою в протоколах обшуку гаражів у кооперативі «Луговий», підтвердили в судовому засіданні поняті - свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Фактів, які би вказували на штучне створення доказів обвинувачення, у кримінальному провадженні не встановлено.

Усупереч твердженням скаржника про недопустимість результатів обшуків через їх проведення неуповноваженими особами, слідчі дії було здійснено з додержанням правил ч. 1 ст. 236 КПК. Дозволи на обшуки в боксах НОМЕР_15, НОМЕР_13, в автомобілі «ВАЗ» д. р. н. НОМЕР_10 було надано ухвалами слідчих суддів від 11 травня та 2 червня 2021 року, а обшуки боксу НОМЕР_14, квартири АДРЕСА_3 та автомобіля «ВАЗ» д. р. н. НОМЕР_11 визнано законними згідно з ухвалами слідчих суддів від 11 травня 2021 року. Водночас з огляду на факт розкомплектування транспортного засобу, звідси і реальну можливість знищення майна, аргументи засудженого про відсутність передбачених ч. 3 ст. 233 КПК підстав для невідкладного проникнення в приміщення є непереконливими, до того ж суперечать висновку об`єднаної палати Суду щодо застосування цієї норми права (постанова від 7 жовтня 2024 року в справі № 466/525/22).

Також неспроможні доводи ОСОБА_5 про недопустимість результатів негласних слідчих (розшукових) дій у виді спостереження за гаражем НОМЕР_14 та автомобілем «ВАЗ» д. р. н. НОМЕР_10 , адже згідно зі ст. 269 КПК ці дії проводяться в публічно доступних місцях і не пов`язані зі втручанням у приватне спілкування, тому не потребують контролю слідчого судді за дотриманням прав та свобод людини, як вважає скаржник.

Не було допущено й істотних порушень ст. 228 КПК під час упізнання свідками ОСОБА_28 та ОСОБА_29 засудженого ОСОБА_5 як особи, котра користувалася гаражними боксами № НОМЕР_12 та НОМЕР_13 у кооперативі «Луговий». Так, ОСОБА_28 був понятим при пред`явлення фотознімків ОСОБА_29 31 травня 2021 року об 11:30-11:50, проте слідчу дію з ОСОБА_28 було проведено раніше - об 11:00-11:20 31 травня 2021 року. Між тим передбачена ч. 1 ст. 228 КПК заборона попередньо показувати особу, яка буде пред`явлена для впізнання, стосується того, хто впізнає, а не понятого.

Щодо наполягань скаржника на неправдивості показань свідка ОСОБА_15 , то перевірка достовірності доказів не належить до повноважень Суду. Разом із цим варто зауважити, що відображені у вироку показання свідка стосуються репутації ОСОБА_5 , вони не мають вагомого чи вирішального значення, адже в справі зібрано конкретні докази, на підставі яких місцевий суд виснував про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих суспільно небезпечних діянь. Крім того, в матеріалах провадження містяться дані про особу ОСОБА_5 і за наявною в обліково-статистичній картці інформацією він раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за ст. 289 КК.

Не вбачає колегія суддів і такого порушення положень ст. 290 КПК, яке би свідчило про відсутність у скаржника достатніх можливостей і часу для спростування доказів обвинувачення. Попри те, що в протоколі від 30 липня 2021 року про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_5 зазначив, що не ознайомився з фото- та відео-носіями, відповідні дані були безпосередньо досліджені в судовому засіданні з участю засудженого та його захисника. За висновком об`єднаної палати Суду в постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17) невідкриття стороні захисту окремих документів на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 цього Кодексу, якщо при здійсненні судового чи апеляційного провадження стороні захисту було забезпечено можливість ознайомитися з ними.

Отже, підстав уважати, що докази, на які послався суд першої інстанції, отримані з істотним порушенням прав і свобод людини в розрізі висновку Великої Палати Суду (постанова від 31 серпня 2022 року в справі № 756/10060/17), немає.

Доводи в касаційної скарзі про відсутність у прокурора ОСОБА_30 повноважень на участь у справі станом на 18 жовтня 2021 року спростовуються наданими стороною обвинувачення Суду відомостями, відображеними в постановах про призначення групи прокурорів від 6 травня 2021 року та про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 1 червня 2021 року.

Оспорюючи законність оскаржених судових рішень, засуджений зазначає, що не було встановлено конкретного способу отримання ним доступу до чужих автомобілів і заволодіння ними. Проте згідно з приміткою до ст. 289 КК у цій статті під незаконним заволодінням розуміється умисне протиправне вилучення транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі, вчинене з будь-якою метою та будь-яким способом. Тож у справах указаної категорії спосіб учинення злочину не має юридичного значення в аспекті ст. 91 КПК.

Не є слушними й аргументи ОСОБА_5 про безпідставну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 289 КК через нез`ясування експертним шляхом вартості автомобіля «Hyundai Accent», належного потерпілому ОСОБА_13 . За правилами п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК обов`язок слідчого або прокурора забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків виникає лише в разі, якщо потерпілий не може їх визначити й не надав документ, що підтверджує розмір завданої йому шкоди. Натомість у матеріалах кримінального провадження містяться відповідні документи (копії кредитного договору між ОСОБА_13 та банківською установою щодо оплати згаданого транспортного засобу, договору страхування цього автомобіля), за якими його вартість перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян більш як у двісті п`ятдесят разів.

На відміну від тверджень скаржника, факт виплати ОСОБА_13 страхового відшкодування за втрачене майно не впливає на правову оцінку обставин, оскільки відповідальність за ч. 3 ст. 289 КК законодавець пов`язав саме з вартістю транспортного засобу, який був предметом незаконного посягання.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження кваліфікація учинених ОСОБА_5 діянь за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК є правильною.

Не можна погодитися і з міркуваннями засудженого про незаконність відновлення судового провадження після його зупинення.

Як видно з копії витягу з наказу № 152 від 16 червня 2022 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 був призваний до ЗСУ в рамках загальної мобілізації. Тому 23 червня 2022 року місцевий суд, керуючись положеннями ст. 335 КПК, зупинив судове провадження. Оскільки обвинувачений не надав доказів на підтвердження дійсного проходження військової служби, суд 4 листопада 2022 року правомірно відновив провадження й розглянув справу по суті.

При виборі заходу примусу, керуючись статтями 50 65 КК, суд урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які за класифікацією віднесено до тяжких та особливо тяжких злочинів, особу винного, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин. Зваживши на все, суд призначив ОСОБА_5 остаточне покарання в мінімальних межах санкції закону України про кримінальну відповідальність. Підстав уважати застосоване за вироком передбачене законом обмеження прав і свобод засудженого явно несправедливим через суворість немає.

Обвинувальний вирок відповідає положенням статей 370 374 КПК.

Крім того, подібні за змістом доводи ОСОБА_5 про необґрунтованість його засудження були предметом ревізії суду апеляційної інстанції. Цей суд ретельно їх перевірив у змагальній процедурі й умотивовано відхилив із наведенням конкретних наявних у справі фактичних даних та спираючись на норми права, якими керувався.

Апеляційне провадження було здійснено з додержанням положень гл. 31 КПК, а зміст ухвали відповідає ст. 419 цього Кодексу.

Істотних порушень норм права, які би зумовлювали обов`язкову зміну або скасування вироку та ухвали, про що йдеться в касаційній скарзі, під час касаційного розгляду не встановлено.

Тому подану засудженим скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 березня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3