Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 752/3915/18

провадження № 51- 937 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010010886, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Прошян Наірійського району Республіки Вірменія, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім цього кримінального правопорушення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Органом досудового розслідуванняОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту.

Так, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - смолу канабісу та став незаконно зберігати його при собі без мети збуту, який в подальшому 16 листопада 2017 року приблизно о 00:20 год в приміщенні нічного клубу по вул. Максимовича, 4, в м. Києві добровільно надав працівникам поліції поліетиленовий пакет, в якому було виявлено та вилучено вищезазначений наркотичний засіб вагою 1, 691 г.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішенні щодо виправданого ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, посилаючись на п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, про відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації перебігу судового засідання в суді першої інстанції 23 вересня 2019 року, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Крім того вважає, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про залишення без зміни вироку місцевого суду щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 попри зазначені істотні порушення кримінального процесуального закону.

Прокурор під час касаційного розгляду не підтримала подану касаційну скаргу та висловила думку щодо її залишення без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також встановлення достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

За правилами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено, і обвинувачений є винним у вчиненні саме цього злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотрималися положень ст. 22 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідив усі докази, запропоновані стороною обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок щодо відсутності належних доказів, які би вказували на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, суд зробив на підставі показань самого обвинуваченого, свідків та аналізу доказів сторони обвинувачення.

При цьому суд указав, що докази, надані стороною обвинувачення та досліджені судом на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , у своїй сукупності не доводять того, що останній своїми діями, які йому інкримінувались органом досудового розслідуваннявчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Оцінюючи надані йому докази, суд зазначив, що стороною обвинувачення не наведено беззаперечних доказів для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Зокрема, місцевий суд зазначив, що надані докази та пояснення свідків у судовому засіданні спростовують незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту. Також судом першої інстанції було визнано неналежним та недопустимим доказами протокол огляду місця події від 16 листопада 2017 року та речовий доказ, здобутий під час цієї слідчої дії, а також висновок судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № 11-2/7925 від 22 грудня 2017 року.

Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, обґрунтовано дійшов висновку, що викладені в скарзі доводи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним та мотивованим. При цьому зазначив, що, виправдуючи ОСОБА_6 , місцевий суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, і визнав їх недопустимим та неналежними.

Отже, за наведених вище обставин слушними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що стороною обвинувачення не доведено факту вчинення ОСОБА_6 незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Апеляційний суд у межах, встановлених ст. 404 КПК України, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі апеляційного суду.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації перебігу судового засідання в місцевому суді 23 вересня 2019 року, то вони є безпідставними.

Так, нормою ч. 4 ст. 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим, окрім випадків, визначених у цій нормі (у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Проте, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що хоча і відсутній звукозапис перебігу судового засідання саме 23 вересня 2019 року, однак є відеозапис саме цього засідання та журнал судового засідання від 23 вересня 2019 року.

За таких обставин, враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року щодо виправданого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3