Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 451/797/20

провадження № 51-3529км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

особа, кримінальне провадження

щодо якої закрито ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

представник потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140280000140, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , кримінальне провадження стосовно якого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), закрито на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що до суду апеляційної інстанції було подано дві апеляційні скарги: захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 та прокурора, в скарзі якого, зокрема, ставилося питання про безпідставну перекваліфікацію судом дій обвинуваченого з ч. 5 ст. 191 КК України (за якою строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчився) на ч. 2 ст. 367 цього Кодексу.

Мотивуючи свою позицію, прокурор в апеляційній скарзі зазначав, що директор ОСОБА_6 проживав на території підприємства неподалік складських приміщень та фактично здійснював охорону території ТзОВ «Радехівський елеватор». Крім того, всі роботи щодо навантаження та розвантаження зерна контролював безпосередньо сам ОСОБА_6 , і тільки за його вказівками відбувалося будь-яке переміщення зерна. Жоден автомобіль не міг заїхати на територію підприємства, а також виїхати за її межі без окремої вказівки директора, який особисто телефонував на пропускний пункт підприємства і повідомляв, які машини потрібно впускати, а які випускати. Для перевезення 1 024,241 т зерна потрібно щонайменше 43 автомобілі, які за 21 день не могли залишитися непоміченими ОСОБА_6 . Крім того, обвинувачений повідомляв, що про нестачу зерна йому стало відомо 20 чи 21 лютого 2018 року, однак він з того часу не звертався до правоохоронних органів з приводу зникнення зерна, встановлення винних осіб та не вжив заходів до проведення інвентаризації. Пасивність поведінки обвинуваченого свідчить про його небажання встановлювати факт нестачі зерна та винних у цьому осіб.

Стверджує, що сторона обвинувачення надала достатні, належні й допустимі докази вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Разом із тим суд апеляційної інстанції всупереч приписам статей 404 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не надав будь-якої оцінки апеляційним вимогам прокурора, а невідкладно розглянув клопотання обвинуваченого та задовольнив його, скасував вирок і звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, при цьому рішення щодо апеляційної скарги прокурора не прийняв. Також не розглянув письмового клопотання прокурора про повторне дослідження доказів.

Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного, та встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 22 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік та штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.

За ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено, вирок скасовано, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Радехівський елеватор», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками з повною матеріальною відповідальністю, знаючи що він як директор відповідає за збереження майна ТОВ «Агропромислова компанія «Співдружність Україна» (далі - ТОВ АПК «Співдружність Україна»), переданого на зберігання на підставі договору складського зберігання від 24 січня 2018 року № 46, - зерна сої вагою 1 276 421 кг, неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам ТОВ АПК «Співдружність Україна».

Разом із тим орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України як привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 , будучи директором ТзОВ «Радехівський елеватор», обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи службовою особою, виступаючи як зберігач за договором складського зберігання від 24 січня 2018 року № 46, та відповідно до складської квитанції № 285, акта приймання-передачі від 29 січня 2018 року будучи матеріально-відповідальною особою, яка прийняла на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію, а саме зерно сої вагою 1 276 421 кг (вологість 12%, сміттєва домішка 2%, зернова домішка 8%), яке з 29 січня 2018 року належало ТОВ АПК «Співдружність Україна», шляхом зловживання своїм службовим становищем привласнив частину ввіреного йому майна, а саме зерно сої вагою 1 024 241 кг, не повернувши його власникові. Надалі, оскільки ввірене йому майно було відсутнє, ОСОБА_6 вчинив розтрату попередньо привласненого вищевказаного майна, а саме зерна сої вагою 1 024 241 кг, спричинивши при цьому матеріальну шкоду ТОВ АПК «Співдружність Україна» на загальну суму 11 935 203,65 грн, що є особливо великим розміром.

Позиції учасників судового провадження

Від захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.

У судовому засіданні прокурор та представник потерпілого ТОВ АПК «Співдружність Україна» підтримали подану касаційну скаргу, засуджений і захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Твердження в касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає слушними.

За правилами частин 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За приписами ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний перегляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.

У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України вказано, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону.

Зі змісту ухвали вбачається, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу, послався на ч. 4 ст. 286 КПК України, відповідно якої, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Також апеляційний суд врахував положення ст. 417 КПК України, в якій зазначено, що суд апеляційної інстанції, установивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Разом із тим, апеляційний суд мав керуватися насамперед ст. 419 КПК України та розглянути апеляційні скарги, ретельно проаналізувати їх зміст, надати вичерпну відповідь на всі доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення спростувати їх, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Крім того, положення ч. 4 ст. 286 КПК України стосується саме проваджень, які надійшли до суду з обвинувальним актом, і судовий розгляд яких проводиться за пред`явленим обвинуваченням.

У поданій прокурором апеляційній скарзі ставилося питання про безпідставну перекваліфікацію судом першої інстанції дій обвинуваченого з ч. 5 ст. 191 КК України, за якою строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчився, на ч. 2 ст. 367 цього Кодексу. Прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим за ч. 5 ст. 191 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки з конфіскацією майна.

У свою чергу захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив скасувати вирок та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через невстановлення достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді й вичерпання можливості їх отримати.

За таких обставин суд апеляційної інстанції повинен був розглянути подані апеляційні скарги й, за умови переконання в законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку, у разі згоди особи після належного роз`яснення їй наслідків застосування положень ст. 49 КК України, за наявності передбачених законом підстав міг ухвалити рішення про скасування такого вироку у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності й закрити кримінальне провадження на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Установлений у ч. 2 ст. 405 КПК України порядок визначення судом меж і предмета апеляційного перегляду, врахування позицій учасників судового провадження в аспекті реалізації положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7, 17, 284 цього Кодексу є гарантією забезпечення права на справедливий суд, недотримання якого призводить до невідповідності судового розгляду стандартам захисту прав людини, незабезпечення реалізації принципу презумпції невинуватості.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа № 552/5697/15-к, провадження № 51-5855км21), від 01 травня 2023 року (справа № 187/149/20, провадження № 51-784км23), від 26 липня 2023 року (справа № 761/16824/15-к, провадження № 51-3509км23).

Однак апеляційний суд, зазначивши в ухвалі, що апеляційний перегляд провадження відбувається за апеляційними скаргами прокурора і захисника, та навівши їх зміст, не надав оцінки доводам, викладеним в апеляційних скаргах, і не прийняв щодо них рішень, тобто взагалі не розглянув цих скарг, а передчасно ухвалив рішення про закриття кримінального провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції порушив статті 370 419 КПК України, тобто допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

Суд не дає оцінки доводам у касаційній скарзі прокурора щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 судом першої інстанції, виходячи з вимог ч. 1 ст. 434, ч. 2 ст. 415 КПК України.

Під час нового розгляду провадження суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України, надати оцінку всім доводам апеляційних скарг та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3