Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 425/2000/14-к

провадження № 51-3715 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря

судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Піх Ю.Г.,

засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

захисників КизимаВ.В., Стародубцевої Л.О. (в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2015 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1),

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187; пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженця та мешканця АДРЕСА_2),

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187; пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187; пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Призначено ОСОБА_2 покарання за:

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років,

- ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна,

- пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Призначено ОСОБА_5 покарання за:

- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років,

- ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна,

- пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Судові рішення щодо ОСОБА_5 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 25 травня 2014 року, у вечірній час доби ОСОБА_6 та ОСОБА_5, знаходячись у гостях у ОСОБА_7 на АДРЕСА_3, разом із сусідом останнього ОСОБА_8 спільно вживали спиртні напої.

Побачивши, що ОСОБА_7 уже спить, а нетверезий ОСОБА_8 пішов додому, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили заволодіти транспортним засобом останнього - автомобілем ВАЗ «21099», державний номер НОМЕР_1, який знаходився у дворі будинку потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом вільного доступу проникли на подвір'я будинку ОСОБА_8 та побачили автомобіль. Переконавшись, що у ньому немає сигналізації, а всі двері зачинені, засуджені проникли до приміщення літньої кухні, де почали шукати ключі від автомобіля.

Побачивши у літній кухні ОСОБА_8 та побоюючись, що він їх помітить і вони будуть викриті та затримані, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи спільно, нанесли йому не менше 4-х ударів ногами та руками в голову і обличчя, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень.

Після чого, впевнившись, що потерпілий знепритомнів, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжили пошуки ключів, але, не знайшовши їх, взяли кувалду, якою розбили скло дверей зі сторони водійського сидіння, відчинили двері і спробували завести автомобіль, однак не змогли цього зробити через відсутність відповідних навичок.

Під час пошуку ключів від автомобіля ОСОБА_8 у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник злочинний намір, спрямований на заволодіння майном потерпілого.

Реалізуючи цей намір, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом вільного доступу проникли до приміщення літньої кухні на подвір'ї будинку та побачили, що ОСОБА_8, до якого вони раніше застосували насильство, знаходячись на підлозі, почав подавати ознаки життя і намагатись підвестись.

Маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 напали на потерпілого та застосували до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я, спричинивши йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер. Після чого вони викрали майно ОСОБА_8 загальною вартістю 5 161 грн 25 коп.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5, переконавшись у настанні смерті ОСОБА_8, з метою приховати сліди злочину облили труп потерпілого невстановленою у ході досудового розслідування легкозаймистою речовиною та підпалили його, внаслідок чого на трупі виникли термічні ушкодження, які настали вже після смерті останнього.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями щодо нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутній звукозапис судового засідання за 06 листопада 2014 року, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 та захисник Кизима В.В. підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Захисник Стародубцева Л.О. покладалась на розсуд суду.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення -без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Суд звертає увагу на те, що у статті 412 КПК України законодавець визначив, що невід'ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесу» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Отже, системно-структурний аналіз зазначених норм КПК свідчить, що для з'ясування питання про те, як неповне фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів вплинуло на законність ухваленого судом рішення, необхідно виходити з «рівня істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права.

Згідно з матеріалами провадження, судовий розгляд у суді першої інстанції фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного запису, під час судового засідання вівся журнал судового розгляду.

До матеріалів провадження додані журнал судового засідання, а також технічний носій інформації, на якому зафіксовано всі процесуальні дії, проведені на стадії підготовчого провадження, судового розгляду зі всіма етапами (допит обвинувачених, свідків, потерпілої, дослідження документів, судові дебати, останнє слово обвинувачених), та неповна інформація про судове засідання 06 листопада 2014 року, коли продовжувався допит обвинувачених.

ОСОБА_6 під час касаційного провадження підтвердив, що 06 листопада 2014 року відбувався частковий допит його та ОСОБА_5 й не заперечував проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Крім того, з журналу судового засідання вбачається, що допит ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проводився не тільки 06 листопада 2014 року, а й у інших судових засіданнях.

На підставі викладеного та системного аналізу зазначених норм права, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Суд дійшов висновку про те, що неповне фіксування на технічному носії інформації допиту обвинувачених 06 листопада 2014 року при тому, що учасники судового провадження не заперечували проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними, не перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому не може визнаватись у цьому кримінальному провадженні істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою 24 листопада 2016 року у постанові № 5-1 кс (15) 16.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що засуджений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі доводів про відсутність звукозапису судового засідання за 06 листопада 2014 року не висловлював.

З огляду на вищезазначене підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 Суд не встановив.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2015 року щодо нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич