Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 461/3472/17

провадження № 51-3166 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Галицький районний суд м. Львова вироком від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, визнав ОСОБА_6 невинуватим і виправдав у зв`язку із недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням, за таких обставин.

ОСОБА_6 на підставі наказу № 3181 від 09 вересня 2015 року працював за сумісництвом на посаді викладача правничого коледжу Львівського національного університету ім. Івана Франка (далі - Правничого коледжу).

Відповідно до наказу № 1404 від 29 квітня 2016 року по Львівському національному університеті ім. Івана Франка ОСОБА_6 був призначений членом екзаменаційної комісії, отримавши статус службової особи, наділеної на період екзаменаційної сесії організаційно-розпорядчими функціями у вигляді прийняття рішень про виставлення студентам екзаменаційних оцінок з подальшим присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

09 червня 2016 року ОСОБА_6 , знаходячись у Правничому коледжі (м. Львов, вул. Дорошенка, 33), маючи умисел на отримання неправомірної вигоди, після незадовільної здачі студенткою ОСОБА_7 комплексного державного екзамену з навчальних дисциплін «Цивільне право України» та «Кримінальне право України» висловив останній вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 450 доларів США за вирішення питання про позитивну здачу повторного екзамену.

10 червня 2016 року ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні Правничого коледжу за вищевказаною адресою, реалізовуючи корисливий мотив та злочинний намір щодо отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, конспіруючи свою незаконну діяльність з метою унеможливлення викриття правоохоронними органами, за допомогою електронного повідомлення висловив вимогу ОСОБА_7 щодо необхідності надання йому неправомірної вигоди у розмірі 450 доларів США за позитивну здачу екзамену через студента ОСОБА_8 . Останньому він дав незаконну вказівку отримати від ОСОБА_7 грошові кошти та передати йому, не ставлячи останнього до відома про свій злочинний намір. Після згоди ОСОБА_7 на виконання незаконних вимог ОСОБА_6 та повторну здачу екзамену з другою частиною групи, 10 червня 2016 року у протоколі №1 від 09 червня 2016 року засідання екзаменаційної комісії щодо приймання вказаного екзамену, ОСОБА_7 виставлено задовільну оцінку про здачу екзамену.

Цього ж дня приблизно о 13:15 ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 41 на вул. Дорошенка в м. Львові, за позитивну здачу комплексного державного екзамену з навчальних дисциплін «Цивільне право України» та «Кримінальне право України», передала через ОСОБА_8 для подальшої передачі ОСОБА_6 та одержання ним неправомірної вигоди кошти в розмірі 450 доларів США, що за курсом НБУ становило 11 250 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:

- виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК, не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтверджують факт повторної здачі ОСОБА_7 іспиту 10 червня 2016 року, а також протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи, скріншотам смс-переписки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;

- безпідставно не взяв до уваги докази, надані стороною обвинувачення, та надав перевагу показанням обвинуваченого й свідка ОСОБА_9 ;

- не врахував службовий статус ОСОБА_6 та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність в його діях такої кваліфікуючої ознаки злочину, як вимагання;

- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_10 .

Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, не дав на них ґрунтовних відповідей, безпосередньо не досліджуючи докази, погодився з висновками суду першої інстанції, причому не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення. На думку прокурора, судові рішення не відповідають вимогам статей 370 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

На касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_6 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Виправданий заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, допущене, зокрема, судом апеляційної інстанції.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Галицький районний суд м. Львова вироком від 29 серпня 2019 року визнав ОСОБА_6 невинуватим і виправдав за ч. 3 ст. 368 КК у зв`язку з недоведеністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Прокурор, не погоджуючись із цим вироком через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив його скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і залишив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 без зміни.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, викладених в ній доводів ретельно не перевірив, погодився з оцінкою доказів, зробленою судом першої інстанції, без їхнього власного ґрунтовного аналізу з урахуванням положень чинного законодавства.

Так, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 , приймаючи в складі екзаменаційної комісії державний іспит, не був службовою особою, не займав керівних посад. Іспит приймався комісією з чотирьох осіб, рішення про виставлення оцінки - більшістю голосів її членів. Відтак, ОСОБА_6 не був суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

Проте суд апеляційної інстанції залишив без належної уваги те, що ОСОБА_6 у складі екзаменаційної комісії приймав екзамени, виставляв оцінки, тобто здійснював тимчасову діяльність, яка має організаційно-розпорядчий характер, так як саме від результатів екзаменів залежить право продовжувати навчання, право отримувати стипендію.

Також суд апеляційної інстанції не зважив на те, що іспит у ОСОБА_7 приймали лише двоє з чотирьох членів комісії - ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , і тільки їхні підписи стоять у протоколі засідання екзаменаційної комісії № 1 від 09 червня 2016 року.

Тобто висновок про виставлення ОСОБА_7 оцінки за іспит усіма членами екзаменаційної комісії не в повній мірі відповідає матеріалам кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не дослідив надані в судовому засіданні скріншоти смс-переписки з телефонних номерів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , й не проаналізував їх у вироку.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу безпосередньо цей доказ не дослідивши, обмежився лише тезою про те, що представлена смс-переписка не підтверджує вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину.

Колегія суддів касаційного суду погоджується й з доводами прокурора про суперечливість висновків суду апеляційної інстанції, який на підтвердження висновку про недоведеність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення зазначив одночасно як про недопустимість доказів обвинувачення, так і про недоведення: його службового статусу, кваліфікуючої ознаки вимагання, прямого та корисливого умислу.

До того ж висновки про недопустимість доказів, зокрема, матеріалів НСРД суд апеляційної інстанції зробив без урахування послідовної практики Верховного Суду стосовно оцінки доказів (постанова ВП від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, постанова ОП ККС від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 ретельно не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги сторони обвинувачення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч. 1 ст. 412 цього Кодексу.

З урахуванням того, що аналогічні твердження у касаційній скарзі прокурора висловлювались стороною обвинувачення в апеляційній скарзі, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу прокурора та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене,ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3