Історія справи

Постанова

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 715/1591/17

провадження № 51-7111 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

Головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Сингаївської А. О.,

захисників: Попової-ЗавгородньоїС. Г.,

ЗавгородньогоД. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій на вирок Глибочицького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260080000228, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Камянка Глибочицького району Чернівецької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1), раніше судимого: 1) вироком Глибочицького районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; 2) вироком Глибочицького районного суду Чернівецької області від 15 липня 2015 року за ч. 1 ст. 204 КК України до штрафу у розмірі 17000 грн.; 3) вироком Глибочицького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Глибочицького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та виправдано в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вироком вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що 11 травня 2017 року, близько 20.55 год., під час проведення оперативної закупки, перебуваючи біля будинку № 164 по вул. Головній в с. Кам'янка Глибочицького району Чернівецької області за заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 200 грн., незаконно збув покупцю ОСОБА_4 наркотичний засіб канабіс, вагою 0,772 г.

Крім того, він же, 02 серпня 2017 року, близько 20.30 год., перебуваючи по вул. Синюка в с. Кам'янка Глибочицького району Чернівецької області, повторно незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_4 наркотичний засіб канабіс, вагою 2,5477 г.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими не погоджується з оцінкою судами доказів та вважає, що вони здобуті у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а суд першої інстанції безпідставно визнав їх недопустимими. Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, оскільки на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор не підтримала подану касаційну скаргу та просила її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченні на касаційну скаргу прокурора захисники Попова-Завгородня С. Г. і ЗавгороднійД. В. зазначають, що судові рішення щодо ОСОБА_3 є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню або зміні. На думку захисників, у кримінальному провадженні відсутні допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а тому суд ухвалив правильне рішення щодо його виправдання.

Під час касаційного розгляду захисники Попова-Завгородня С. Г. і ЗавгороднійД.В. вважали, що підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, а тому вона не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3, суд дотримався зазначених вимог закону.

Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 і визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

Зокрема, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самого ОСОБА_3, який зазначив, що інкримінованих злочинів не вчиняв; свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 про обставини проведеного огляду грошей та добровільної видачі без їх участі.

Взято до уваги та проаналізовано судом письмові докази у кримінальному провадженні, а саме: протокол огляду грошей від 10 травня 2017 року, протокол добровільної видачі та огляду від 10 травня 2017 року, протокол огляду покупця від 10 травня 2017 року, протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 10 травня 2017 року, постанову про призначення експертизи від 27 травня 2017 року, висновок експерта від 08 червня 2017 року, постанову про проведення оперативної закупки від 15 червня 2017 року, протокол огляд грошей від 01 серпня 2017 року, протокол огляду покупця від 02 серпня 2017 року, протокол добровільної видачі від 02 серпня 2017 року, висновок експерта № 693-Х від 03 серпня 2017 року, протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 03 серпня 2017 року, протокол за результатами здійснення негласної (розшукової) слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14 серпня 2017 року, протокол за результатами здійснення негласної (розшукової) слідчої дії аудіо-, відеоконтроль особи від 14 серпня 2017 року, зміст яких детально відображено у вироку.

Судом належним чином досліджено законність здобутих доказів та обґрунтовано визнано їх такими, що отримані з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Суд з'ясував, що обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України переважно ґрунтується на доказах, отриманих у результаті проведених негласних слідчих (розшукових) діях.

Суд першої інстанції, враховував, що ці слідчі дії необхідно було проводити на підставі письмової згоди на проведення оперативної закупки покупцем ОСОБА_4 та на підставі постанови прокурора про проведення оперативної закупки покупцем ОСОБА_4 у ОСОБА_3, а також, у кожному випадку наявності підстав для оперативно-розшукової діяльності повинна бути порушена оперативна-розшукова справа, що не було зроблено, та обґрунтовано визнав, що було порушено вимоги кримінального процесуального закону при отриманні доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях стороною обвинувачення.

Також, місцевим судом правильно зазначено щодо розбіжностей у часі, місці та кількості вилученої у ОСОБА_3 речовини рослинного походження. Так, в протоколі добровільної видачі та огляду від 10 травня 2017 року вказано, що покупець ОСОБА_4 добровільно видав при понятих паперовий згорток із речовиною рослинного походження вагою близько 5 г, а у висновку експерта № 388-Х від 08 червня 2017 року вказується вже інша вага - 0,772 г. Крім того, у постанові про призначення експертизи від 27 травня 2017 року зазначається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів покупцю ОСОБА_4 було збуто 11 травня 2017 року, близько 22.55 год. у с. Опришени Глибочицького району Чернівецької області речовину рослинного походження, а в інших процесуальних документах зазначається, що збут був 10 травня 2017 року, близько 20.55 год. у с. Кам'янка Глибочицького району Чернівецької області. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до протоколу огляду покупця від 02 серпня 2017 року, вручення грошових коштів на проведення оперативної закупки наркотичного засобу у ОСОБА_3 проведений без участі понятих. Крім цього, в протоколі добровільної видачі та огляду від 02 серпня 2017 року вказано, що покупець ОСОБА_4 добровільно видав при понятих поліетиленовий згорток прозорого кольору із речовиною рослинного походження вагою близько 7 г, а у висновку експерта № 693-Х від 03 серпня 2017 року вказується інша вага - 2,5477 г. Слід зазначити, що відповідно до повідомлення заступника начальника СВ Волошенюк Ю. В., ним було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні 02 серпня 2018 року, яке було внесено до ЄРДР, однак відповідно до матеріалів кримінального провадження відомості до ЄРДР було внесено лише 03 серпня 2018 року.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі докази, отримані внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій з огляду на положення статей 86, 87 КПК України, не можуть бути допустимими у цій справі.

У зв'язку з зазначеним, а також враховуючи, що у викладеному в обвинувальному акті формулюванні обвинувачення ОСОБА_3, органами досудового розслідування не було встановлено суб'єктивної та об'єктивної сторони інкримінованих останньому злочинів, зокрема, жодним з наданих стороною обвинувачення доказів, не було підтверджено факту незаконного придбання, зберігання, а також незаконного збуту наркотичного засобу, вчиненого повторно ОСОБА_3 а також прямого умислу на це, як цього вимагає диспозиції ч. 2 ст. 307 КК України, суд дійшов правильного висновку про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_3

Доводи прокурора щодо безпідставності виправдання, які аналогічні за своїм змістом доводам його апеляції, ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, на них надано вмотивовані відповіді.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК України належним чином перевірив всі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК України.

З наведеними у ній висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті, дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_3, відмінну від оцінки, наданої судами попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких судові рішення щодо останнього підлягали б безумовному скасуванню.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Таких істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування постановлених у цьому кримінальному провадженні судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Глибочицького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна