Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 297/1176/17

провадження № 51-1705 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Зінорук В.В.,

прокурора Руденко О.П.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2017 року про відмову у відкритті провадження.

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 29 травня 2017 року відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12017070060000396.

Це рішення Апеляційний суд Закарпатської області 9 червня 2017 року скасував і постановив нову ухвалу, якою повернув указане клопотання прокурору для усунення недоліків, установивши строк 72 години.

Усунувши недоліки, прокурор 12 червня 2017 року звернувся до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про арешт зазначеного майна.

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ухвалою від 13 червня 2017 року повернув клопотання прокурору, мотивуючи своє рішення тим, що останній звернувся з новим клопотанням і не долучив ухвали апеляційного суду від 9 червня 2017 року, а тому пропустив строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК. За таких обставин суд також вирішив повернути ОСОБА_1 майно, яке було вилучене 26 травня 2017 року в ході огляду місця події.

Ухвалою від 23 червня 2017 року Апеляційний суд Закарпатської області, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказане рішення слідчого судді.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій п. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду від 23 червня 2017 року і призначити новий розгляд у цьому суді. Аргументуючи свою позицію, стверджує, що слідчий суддя неправомірно, всупереч вимогам ч. 3 ст. 172 КПК повернув клопотання прокурору, адже останній, усунувши недоліки подав його в установлений строк. На думку прокурора, апеляційний суд формально здійснив розгляд і, не дослідивши суті оскарженого рішення, незаконно відмовив у відкритті провадження.

Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Проте оспорювана ухвала не відповідає наведеним законодавчим приписам.

Так, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року).

Наведені правові норми мають своє відображення у пунктах 1, 2, 17 ч. 1 ст.7 КПК, де зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечено можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене главою 26 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав та законних інтересів учасників кримінального провадження й процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження і відповідає його завданням, передбаченим ст. 2 КПК.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1, 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК інші ухвали слідчого судді, крім зазначених у цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.

Згідно з ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 червня 2017 року прокурору було повернуто його клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12017070060000396.

Суддя апеляційного суду ухвалою від 23 червня 2017 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення на згадане рішення на тих підставах, що КПК не передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про повернення прокурору клопотання про арешт майна.

Однак із такою позицією погодитись не можна, оскільки апеляційний суд, постановляючи ухвалу залишив поза увагою, що положення ч. 4 ст. 399 КПК стосуються процедури відкриття апеляційного провадження чи відмови у його відкритті за скаргами на рішення, визначені у ст. 309 вказаного Кодексу, тобто на рішення слідчого судді, які він має право приймати відповідно до закону.

За матеріалами провадження прокурор, усунувши недоліки звернувся в межах установленого судом строку з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Проте слідчий суддя місцевого суду всупереч ч. 3 ст. 172 КК повернув клопотання, тобто прийняв рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом. З огляду на це хоча ст. 309 КПК і не встановлює можливості оскарження такої ухвали, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження повинен був керуватися ст. 9 цього Кодексу та виходити із загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст. 7 КПК.

Тому посилання суду апеляційної інстанції на положення ч. 4 ст. 399 вказаного Кодексу при відмові у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді в цьому кримінальному провадженні не можна визнати обґрунтованими з точки зору засад верховенства права та законності.

Наведена позиція колегії суддів узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, відображеним у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 13-16сво18).

З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, адже її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене й ухвалити рішення, яке відповідає ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 434 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2017 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 червня 2017 року, якою прокурору було повернуто клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070060000396, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григорєва С.С. Голубицький