Історія справи

Справа № 221/641/17

Провадження № 51-267 км18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Касаційного кримінального суду

Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Шибінської В.В.,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

захисника

(в режимі відеоконференції) Шагєєва О.Р.,

прокурора Дехтярук О.К.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 лютого 2018 року касаційну скаргузаступника прокурора Донецької області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050630001273 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

За вирокомВолноваського районного суду Донецької області від 10 березня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13 лютого 2017 року між прокурором Волноваської місцевої прокуратури та підозрюваним ОСОБА_1 у присутності захисника Шагєєва О.Р.

Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК, і призначено йому узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 вказаного Кодексу.

Судом ОСОБА_1 визнано винуватим в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань.

Як установив суд, у червні 2014 року неповнолітній ОСОБА_1 увійшов до незаконно створеного збройного формування "Оплот". Будучи одягненим у камуфляжний одяг та озброєним, у період із червня 2014 року по липень 2015 року, він виконував завдання бійця цього формування - здійснював пропускний режим на блокпостах, розташованих на околицях м. Донецька.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 14 квітня 2017 року, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок щодо ОСОБА_1 Свою позицію суд апеляційної інстанції мотивував тим, що скарга подана на судове рішення виключно на підставах, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням сторони обвинувачення, місцевий суд при засудженні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 260 КК не врахував, що вказаний злочин було вчинено до постановлення попереднього вироку від 24 березня 2016 року і, призначаючи покарання всупереч ч. 4 ст. 70 КК не застосував правил цієї норми права. Оскільки апеляційний суд зазначеного порушення не усунув, прокурор вважає незаконним рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор не підтримав подану касаційну скаргу сторони обвинувачення й вважав оспорювану ухвалу законною. Засуджений та захисник, стверджуючи про необгрунтованість заявлених касаційних вимог, заперечили проти їх задоволення.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку по суті не переглядався. Отже, у силу ст. 424 КПК доводи прокурора щодо незаконності цього рішення не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Виходячи із засад диспозитивності та правової визначеності вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим підлягає оскарженню в обмеженому обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржено прокурором в апеляційному порядку виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. У цьому кримінальному провадженні законність укладення такої угоди, а також призначення за ч. 2 ст. 260 КК покарання, узгодженого сторонами не оспорюється.

За приписами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Проте прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, посилаючись на те, що згаданий суд при визначенні ОСОБА_1 покарання не застосував ч. 4 ст. 70 КК.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що вирок Волноваського районного суду Донецької області від 10 березня 2017 року відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК не може бути оскаржений прокурором з підстав, зазначених у його апеляційній скарзі, керуючись ч. 4 ст. 399 цього Кодексу відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, апеляційний суд діяв відповідно до законодавчих приписів.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною. Тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

УхвалуАпеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2017 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 10 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області- без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григорєва С.С. Голубицький