Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.08.2019 року у справі №346/1529/19

Постанова

іменем України

10грудня 2019 року

м. Київ

справа № 346/1529/19

провадження № 51-3542км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої КретГ. Р.,

суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,

прокурора Скобунова В. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомМіжгірського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК)до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2019 року засудженому ОСОБА_2 змінено невідбуту частину призначеного покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20 % від заробітної плати в дохід держави.

На зазначену ухвалу потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 19 червня 2019 року, керуючись ст. 399Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовив у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2019 року, постановленої щодо засудженого ОСОБА_2 в порядку ст. 539 КПК, тобто на стадії виконання вироку. Постановив повернути апеляційну скаргу з долученими матеріалами апелянту.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд усуді апеляційної інстанції. На обґрунтування свого прохання вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив їй у поновленні строку на апеляційне оскарження, при цьому не врахував, що вона є потерпілою та цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, однак у судове засідання місцевого суду не викликалася, про наявність ухвали суду від 19 квітня 2019 року дізналася лише 20 травня 2019 року і відразу звернулася з апеляційною скаргою.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 370 КПК . Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК . Вмотивованим єрішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу, або вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

При розгляді кримінального провадження суд апеляційної інстанції дотримався цих положень закону.

При цьому суд урахував положення п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК, відповідно до яких питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням вирішується під час виконання судових рішень. Частиною 5 ст. 539 КПК передбачено, що при розгляді зазначених питань у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Таким чином, апеляційний суд, мотивуючи рішення про повернення апеляційної скарги, правильно зазначив, що потерпіла позбавлена права оскаржувати в апеляційному порядку судове рішення про заміну засудженому невідбутого покарання більш м'яким. При цьому цей суд урахував, що зі змісту ч. 5 ст. 539 КПК не вбачається обов'язку суду повідомляти потерпілій про розгляд подання про заміну призначеного судом покарання більш м'яким.

Не знайшли свого підтвердження і доводи потерпілої про порушення під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції норм міжнародного права, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, апеляційний суд правильно зазначив у своєму рішенні, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Зазначене положення випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі "Скорик проти України".

Така позиція узгоджується також з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України",де зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, маєзалежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що існує істотна різниця між питанням справедливості та законності призначення покарання особі, яка винна у вчиненні злочину, та питанням, яке пов'язане з відбуванням цього покарання, що повинно бути спрямовано на виправлення засудженого та повернення його у суспільство безпечною людиною. Вважає, що взазначеному випадку позбавлення потерпілої права впливати на можливість звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання відповідає балансу інтересів між особою, яку засуджено за вчинення злочину, та потерпілою від цього злочину.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що потерпіла не має права подавати апеляційну скаргу, а тому правильно відмовив їй у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Доводи апелянта про те, що вона є цивільним позивачем, а тому мала бути повідомлена судом про розгляд подання про заміну призначеного ОСОБА_2 судом покарання більш м'яким, є безпідставними. Відповідно до положень ч. 5 ст. 539 КПК про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляється, зокрема цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову. Однак в цьому судовому засіданні розглядалося подання про заміну покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування оспорюваної ухвали, під час касаційного розгляду не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет Н. С. Стефанів Т. В. Шевченко