Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.11.2019 року у справі №296/4112/18

Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

судова справа № 296/4112/18

провадження № 51-1912км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів Ємця О. П., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Кулаківського К. О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Трофімова А. В.

(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060020000553 від 05 лютого 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Богунського районного суду м. Житомира

від 18 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання

у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 309 КК України,

за касаційною скаргою захисника Трофімова А. В. на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня

2018 року, залишеним без зміни ухвалою Житомирського апеляційного суду

від 16 січня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком від 18 серпня 2017 року, та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, а також про долю речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 лютого 2018 року в неустановлений слідством час у невстановленому місці на території м.

Житомира шляхом знахідки незаконно повторно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, яку став незаконно повторно зберігати при собі без мети збуту.

Цього ж дня о 02:30 у ході огляду місця події на вул. Київській, 56 у м.

Житомирі у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено амфетамін масою 0,27526 г.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі захисник Трофімов А. В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що місцевий суд усупереч вимогам положень ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 358 КПК України, не оголосивши доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1, наявних у матеріалах кримінального провадження, та не з'ясувавши думки ОСОБА_1 щодо обсягу доказів, які необхідно досліджувати, та порядку їх дослідження, перейшов до судових дебатів.

Крім того, на думку захисника, протокол огляду місця події від 05 лютого

2018 року є недопустимим доказом, оскільки, як вважає захисник, було проведено особистий обшук ОСОБА_1, проведення якого можливе лише за наявності процесуального рішення слідчого судді.

На зазначені порушення апеляційний суд не звернув уваги та розглянув апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 за його відсутності та за відсутності його захисника, чим порушив право засудженого на захист.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи, просив задовольнити касаційну скаргу захисника; захисник Трофімов А. В. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити; прокурор, висловивши свої доводи щодо касаційної скарги, заначив, що, на його думку, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що місцевий суд усупереч вимогам положень ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 358 КПК України, не оголосивши доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та не з'ясувавши його думки щодо обсягу доказів, які необхідно досліджувати, й порядку їх дослідження, перейшов до судових дебатів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються перевіреними матеріалами кримінального провадження.

Так, у ході судового провадження місцевий суд роз'яснив ОСОБА_1 про можливість залучення захисника для здійснення його захисту у кримінальному провадженні, у відповідь на що ОСОБА_1 запевнив суд про відсутність такої необхідності.

Після оголошення обвинувачення та встановлення особи ОСОБА_1 суд з'ясував, що ОСОБА_1 беззаперечно повністю визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

При визначенні обсягу доказів, що підлягали дослідженню, та порядку їх дослідження, після оголошення прокурором повного змісту долучених до матеріалів кримінального провадження доказів, що мали значення для встановлення фактів та обставин кримінального провадження, суд переконався в тому, що ці докази було відкрито ОСОБА_1 в установленому процесуальним законом порядку.

Доводи захисника про те, що місцевий суд, не дослідивши протоколу огляду місця події від 05 лютого 2018 року, дійшов передчасного висновку про його допустимість, тобто про те, що суд незаконно послався на протокол, складений за результатами цієї слідчої дії, при обґрунтуванні свого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 358 КПК України протоколи слідчих дій, допитів слідчим суддею, якщо в них викладено чи посвідчено відомості, що мають значення для встановлення фактів та обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказану слідчу дію було проведено відповідно до положень ст. 237 КПК України за участю обвинуваченого, спеціаліста, а також за участю двох незаінтересованих осіб (понятих). Хід та результати проведення цієї процесуальної дії було зафіксовано у протоколі, який після ознайомлення з його змістом підписали всі особи, які брали участь у слідчій дії. Цей доказ у кримінальному провадженні було відкрито стороні захисту відповідно до ст. 290 КПК України.

У судовому засіданні після оголошення письмових доказів, у тому числі протоколу проведення огляду місця події за участю ОСОБА_1

від 05 лютого 2018 року, останній не заявляв жодного клопотання, заяви чи зауваження щодо їх неналежності та недопустимості, а також щодо їх вивчення й дослідження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в ході розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не було допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судового рішення, а висновок цього суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, є обґрунтованим. Цей висновок відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку тадослідженим у судовому засіданні, які було оцінено судом відповідно до вимог ч. 2 ст. 309 КК України.

Що стосується доводів захисника про порушення апеляційним судом права на захист засудженого ОСОБА_1 під час розгляду його апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу лише на підставах невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. У своїй скарзі засуджений просив змінити вирок та призначити покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

При цьому у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорював установлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження та юридичної кваліфікації його дій, не вказував на неповноту судового розгляду та порушення кримінального процесуального закону під час судового провадження у місцевому суді, а також не заявляв клопотань про дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України.

Розгляд апеляційної скарги засудженого було призначено на 17 грудня

2018 року. Надалі до апеляційного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1, в якому останній просив відкласти розгляд його апеляційної скарги у зв'язку з бажанням залучити захисника у кримінальному провадженні. Це клопотання було задоволено апеляційним судом, а розгляд апеляційної скарги відкладено на 16 січня 2019 року о 09:30, про що належним чином було повідомлено засудженому ОСОБА_1 (а. к. п. 89).

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відбувся у визначений апеляційним судом час та день.

Підстав вважати, що апеляційний суд допустив порушення права на захист з огляду на те, що апеляційний розгляд відбувся за відсутності самого ОСОБА_1 та його захисника, колегія суддів касаційного суду не вбачає, оскільки цей суд надав достатньо часу для вирішення засудженим вищевказаного питання, однак матеріали кримінального провадження не містять жодних клопотань чи заяв від ОСОБА_1 як про відкладення розгляду апеляційної скарги, так і про залучення захисника для захисту.

У визначені апеляційним судом годину та день засуджений ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання для участі в розгляді його апеляційної скарги, при цьому жодних даних про надходження клопотань чи заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги матеріали кримінального провадження не містять.

Наявна в матеріалах кримінального провадження заява від ОСОБА_2 (тітки засудженого), надходження якої було зареєстровано в апеляційному суді

16 січня 2019 року о 12:20, та долучена до неї довідка про стан здоров'я ОСОБА_1 від 16 січня 2019 року не можуть свідчити про порушення апеляційним судом права на захист ОСОБА_1, оскільки зазначені документи надійшли до суду після розгляду апеляційної скарги засудженого.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до положень ст. 405 КПК України. Свої висновки апеляційний суд належним чином мотивував у своєму рішенні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням того, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не становила, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Трофімова А. В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько О. П. Ємець В. І. Остапук