Історія справи

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 753/12189/16

провадження № 51-637км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Кононської І.Є.,

прокурора Парусова А. М.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника КолесникаК.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Заріцької О. А., яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016100020004005 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винуватими і засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника Колесника К.А. в інтересах ОСОБА_2 - задоволено частково, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, призначеного судом у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Судові рішення щодо ОСОБА_4 у касаційному порядку не оскаржуються.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, 10 квітня 2016 року близько 13:00 неподалік станції метро «Славутич» у м. Києві вступили у попередню змову між собою, дізнавшись від ОСОБА_2 про те, що на вул. Харківське шосе, 150/15 у м. Києві тривалий час знаходиться автомобіль «Toyota RAV4», яким можна незаконно заволодіти.

Того ж дня о 19:15 ОСОБА_2, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, на вул. Харківське шосе, 150/15 з метою умисного незаконного заволодіння транспортним засобом від'єднали автомобільний лафет від автомобіля «Газель» (реєстраційний номер НОМЕР_2) та підтягли його до припаркованого автомобіля «Toyota RAV4» (реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_6, вартістю 174 058 грн. Надалі загрузили вказаний автомобіль на лафет та мали намір на автомобілі «Газель» з місця вчинення злочину зникнути, але були затримані співробітниками поліції. Таким чином, свій злочинний намір незаконно заволодіти транспортним засобом не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суди не дотрималися вимог ст. 59 КК України та безпідставно не призначили ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна. Крім того, прокурор наголошує, що апеляційний суд неправомірно застосував до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, при цьому свого рішення належним чином не мотивував, безпідставно вказав про щире каяття.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Колесник К.А. просив судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А. М. частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Колесник К.А. заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винуватого, який раніше не був судимий, зареєстрований та має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно, на час скоєння злочину не працював, має на утриманні матір з інвалідністю, стан здоров'я якої є незадовільним, зважив на відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, та дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою його визнано винуватим.

При цьому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість не призначати ОСОБА_2 додаткового покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим, як альтернативного покарання. Суд першої інстанції належним чином обґрунтував такий висновок, зокрема, вказавши, що засуджений автомобілем не заволодів, будь-яких доходів від його реалізації не отримав. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за апеляційними скаргами заступника прокурора м. Києва та захисника Колесника К.А., дійшов правильного висновку про можливість звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його матір має інвалідність та незадовільний стан здоров'я, засуджений визнав вину у замаху на заволодіння транспортним засобом, відсутні претензії з боку потерпілої і те, що ОСОБА_2 звертався до потерпілої з пропозицією відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, на думку Суду, призначене засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі без призначення додаткового покарання та з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам статей 50, 65, 75 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Обставин, які б свідчили про те, що призначене засудженому покарання є несправедливим унаслідок м'якості, на що вказав у скарзі прокурор, не встановлено.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав для скасування вироку місцевого суду, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, та ухвали апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, Суд не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Заріцької О. А., яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук