Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 735/105/21

Провадження № 51 - 3500 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42019271070000019 від 19 квітня 2019 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Короп Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 367 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 367 ч. 1 КК України в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011 року до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн., з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 11 304,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Коропської селищної ради майнову шкоду в розмірі 165 000 грн.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді Коропського селищного голови, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою, у період з 12 по 16 жовтня 2018 року, перебуваючи у приміщенні Коропської селищної ради за адресою: Чернігівська область, Коропський район, смт Короп, вул. Горького, буд. 9, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, передбачені ст. 12 ч.ч. 1, 3, ст. 42 ч.ч. 4, 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», через несумлінне ставлення до них, достовірно не впевнившись, що уповноваженими службовими особами Коропської селищної ради одержано від ФОП ОСОБА_8 причеп тракторний 2 ПТС-6, не вживши жодних організаційних заходів для перевірки факту поставки товару, маючи при цьому організаційно-розпорядчі повноваження, підписав вищезазначене платіжне доручення, яке 16 жовтня 2018 року передав для виконання до Управління Державної казначейської служби України у Коропському районі Чернігівської області.

У подальшому, 17 жовтня 2018 року на підставі платіжного доручення № 2326 від 12.10.2018 з розрахункового рахунку Коропської селищної ради Чернігівської області № НОМЕР_2, відкритого в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_8 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», безпідставно перераховано грошові кошти в сумі 165 000 грн. за причеп тракторний 2ПТС-6, який фактично не поставлено, внаслідок чого Коропській селищній раді Чернігівської області заподіяно майнову шкоду на вказану суму та завдано істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити. Вважає, що судами обох інстанцій допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує про те, що судами обох інстанцій не досліджено посадові обов`язки головного бухгалтера Коропської селищної ради ОСОБА_10 та не було встановлено обставини, за яких вона без отримання видаткової накладної з підписом ОСОБА_11 доручила виготовити платіжне доручення № 2236 від 12.10.2018 року, підписала його та надала на підпис селищному голові, чим ввела останнього в оману. В обґрунтування своїх вимог також посилається на позицію щодо застосування норми права, зазначену в постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 461/6912/16-к. Крім того, посилаючись на висновок Верховного Суду у справі № 734/3220/17 від 30 листопада 2022 року, зазначає, що за правилами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Також щодо заявленого цивільного позову наголошує, що стягнення збитків з особи, яку звільнили від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, становить собою порушення статті 6 параграфу 2 (презумпція невинуватості) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки свідчить про визнання її винною в певних діяннях.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Засуджений в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та зазначив, що судами першої і апеляційної інстанцій йому не роз`яснювалися обставини щодо строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності та вимоги ст. 285 КПК України і просив суд касаційної інстанції звільнити його від кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника обґрунтованою в частині закриття кримінального провадження за спливом строку давності, з урахуванням висловленої ОСОБА_6 згоди та нероз`яснення такої можливості судами попередніх інстанцій, а касаційну скаргу захисника в частині доведеності вини ОСОБА_6 прокурор вважала необґрунтованою, просила скасувати вирок та ухвалу і звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Відповідно до ст. 367 ч. 1 КК України службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

З суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 367 ч. 1 КК України, характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).

Для з`ясування наявності об`єктивної сторони службової недбалості під час судового розгляду має бути встановлено нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи і коло обов`язків, покладених на неї цим актом; які саме обов`язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконати у відповідних умовах; чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов`язки в умовах, що склалися; у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов`язків і які саме наслідки вони спричинили; чи перебували службові порушення у причинному зв`язку з тими наслідками, що настали.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, суд першої інстанції у вироку обґрунтовано послався та зазначив усі докази, які в своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_6 всіх обов`язкових ознак вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Так, суд у вироку зазначив нормативно правові акти, на підставі яких ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді Коропського селищного голови, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто був службовою особою, і на виконання яких він уклав 09 жовтня 2018 року як покупець з однієї сторони договір поставки № 1 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 як продавцем, діючи при цьому в інтересах Коропської селищної ради Чернігівської області. Вказаний договір ОСОБА_6 уклав на підставі та на виконання наступних нормативно-правових актів:

- ст. 12 ч. ч. 1, 3, ст. 42 ч. ч. 4, 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади селища, є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою, укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради, несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень;

- розпорядження Коропської селищної ради Чернігівської області від 21.08.2017 № 118, яким затверджено функціональні повноваження селищного голови, відповідно до якого ОСОБА_6 представляє територіальну громаду, селищну раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, надає доручення та завдання посадовим особам та працівникам виконавчих органів селищної ради, керівникам комунальних підприємств селищної ради;

- рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Коропської селищної ради Чернігівської області від 23.01.2018 № 1323 «Про План соціально-економічного розвитку Коропської об`єднаної територіальної громади на 2018 рік», відповідно до якого затверджено перелік проектів, спрямованих на розвиток комунальних підприємств «Благоустрій», «Благоустрій СЕРВІС» та «Вода», згідно з пунктом 1 якого передбачено купівлю тракторного причепа 2ПТС-4,5 орієнтованою вартістю 400 000 грн;

- рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Коропської селищної ради Чернігівської області від 18.06.2018 № 1875 «Про затвердження переліку проектів, видатки на які здійснюватимуться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад», яким визначено перелік об`єктів, на які будуть використані кошти, серед яких придбання тракторного причепу для потреб КП «Благоустрій».

Відповідно до умов вищезазначеного договору поставки № 1 від 09 жовтня 2018 року продавець ОСОБА_8 зобов`язався передати у власність Коропської селищної ради в особі селищного голови ОСОБА_6 покупця причіп тракторний 2ПТС-6 вартістю 165 000 грн, а покупець зобов`язався прийняти його і оплатити. Також згідно з умовами цього договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару.

Крім зазначеного, суд дав власну оцінку та послався у вироку на показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які повідомили їм обставини щодо подій у вказаному кримінальному провадженні, а також інші наявні у ньому докази, які в сукупності з іншими доказами підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою, неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи та кваліфікував його дії за ст. 367 ч. 1 КК України.

При цьому суд першої інстанції врахував позицію сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, дав їй оцінку та навів у вироку підстави, з яких визнав її необґрунтованою.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судовий розгляд відповідно до вимог ст. 337 ч. 1 КПК України здійснено в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому доводи касаційної скарги захисника щодо неналежного дослідження судами посадових обов`язків головного бухгалтера Коропської селищної ради ОСОБА_10 та заступника Коропського селищного голови ОСОБА_11 , з урахуванням того, що їм обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не висувалось, є необґрунтованими.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370 374 КПК України.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, частина з яких аналогічна доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України.

Апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги захисника та вказав, що наявні у справі докази підтверджуютьненалежне виконання ОСОБА_6 своїх обов'язків під час перебуванняна посаді голови Коропськоїселищної ради, оскільки він усупереч умовам договору поставки № 1 від 09 жовтня 2018 року, укладеногоміж ФОП ОСОБА_8 та Коропськоюселищною радою в особі селищного голови ОСОБА_6 , не перевірившифактичне надходженняпричепу тракторного, підписав платіжне доручення про перерахуванняФОП ОСОБА_8 бюджетних коштів державної субвенції, внаслідок чого було завдано істотну шкоду охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.

Частиною першою статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від

02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною шостою статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У висновку щодо застосування норми права, сформульованому у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18 (касаційне провадження № 51 - 413 кмо 21), вказано наступне.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі

ст. 49 КК України у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК України за умов:

- на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;

- ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК України особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням;

- така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 367 ч. 1 КК України в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011 року, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, та відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за його вчинення становив три роки. Підстав для зупинення або переривання обчислення строку давності встановлено не було.

Отже, станом на день ухвалення вироку судом першої інстанції 31 січня 2023 року та постановлення ухвали апеляційним судом 13 квітня 2023 року у судів першої та апеляційної інстанцій суду були підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України, проте в порядку ст. ст. 284 417 КПК України вказаних вимог закону виконано не було.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п.п. 1 2 КПК України є підставою для зміни судових рішень.

Враховуючи специфіку касаційного перегляду, наявність передбачених ст. 440 КПК України повноважень у суду касаційної інстанції на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК України, висловлену ОСОБА_6 у судовому засіданні касаційного суду прохання і згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, суд касаційної інстанції має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.

Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасуванню зі звільненням його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України, а кримінальне провадження закриттю на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України.

Враховуючи висновки щодо застосування норм права, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 598/1781/17 (касаційне провадження № 13 - 47 кс 20) та Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 (касаційне провадження № 51 - 4251 кмо 21), та те, що у вказаному кримінальному провадженні касаційний суд ухвалює рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, колегія суддів вирішує процесуальні витрати на залучення експертів, понесені органом досудового розслідування, у розмірі 11 304,80 грн.віднести на рахунок держави.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності (ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції скасовує вирок та ухвалу і постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов прокурора по суті не вирішується. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 436, ст. 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011 року, у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України,а кримінальне провадження на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України закрити.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у вказаному кримінальному провадженні, в розмірі 11 304,80 грн. віднести на рахунок держави.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3