Історія справи

Постанова

Іменем України

8 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 161/17336/17

Провадження № 51-7862 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017030010004517 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в смт. Торчин Луцького району Волинської області, проживаючого АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року цей вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_1 змінено.

ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 26 вересня 2017 року, приблизно о 16 год., перебуваючи по АДРЕСА_2, умисно, з корисливих мотивів, вчинив напад поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, від якого останній впав на землю, чим спричинив йому легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після чого відкрито викрав мобільний телефон, із сім-карткою, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2934, 26 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційний скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Наголошує, що апеляційним судом неправильно застосовано кримінальний закон, а саме ст. 69 КК України. Вважає, що колегія суддів належними чином не врахувала тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше вчиняв злочини, ніде не працює, має стійку схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор подану касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Як убачається з касаційної скарги доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК України у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України та неправильне застосування ст. 69 КК України, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Змінюючи вирок та застосовуючи ст. 69 КК України, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що засуджений ОСОБА_1 визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

Врахувавши сукупність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, апеляційний суд визнав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, та дійшов висновку про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі.

Проте апеляційний суд не дотримався вимог ст. 65 КК України та не врахував, що призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Разом із тим, апеляційним судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_1 будучи працездатною особою, не працює, суспільно-корисною працею не займається, без будь-яких причин в громадському місці, із застосуванням насильства, вчинив напад з метою заволодіння майном потерпілого.

Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно визнано обставиною, що пом'якшує покарання, добровільне відшкодування завданої шкоди, оскільки мобільний телефон було повернуто потерпілому працівниками міліції після вилучення його у ОСОБА_1

Також, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання, судом першої інстанції було призначено засудженому мінімальне покарання, передбачене у санкції статті, як про це обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі прокурора.

Отже, апеляційний суд із застосуванням ст. 69 КК України призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, внаслідок м'якості, а його висновки про те, що призначене судом першої інстанції покарання занадто суворе і недоцільне є непереконливими.

З урахуванням зазначеного доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 370 КПК України та неправильне застосування кримінального закону, а саме застосуванням ст. 69 КК України є слушними.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

В зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду скасовується у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України, м'якістю призначеного покарання, з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, а районним судом ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, беручи до уваги вимогу закону про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику

переховування ОСОБА_1 від суду, суд вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 січня 2019 року включно.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик О.П.Ємець