Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 653/171/17

провадження № 51-5374 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря

судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 січня 2018 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 січня 2018 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 4 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 10 вересня 2016 року, знаходячись на вул. Жовтневій в с. Щорсівка Генічеського району Херсонської області, під час сварки з ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті неприязних стосунків, умисно наніс останньому два удари кулаком правої руки в обличчя, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції: 1) не звернув уваги на порушення права на захист під час досудового розслідування; 2) без достатніх доказів безпідставно визнав його винним у вчиненні злочину, який він не міг вчинити через травму правої руки; 3) призначив суворе покарання - громадські роботи, без врахування його стану здоров'я. Крім того, посилається, що ухвалені щодо нього судові рішення не відповідають вимогам КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положенням ст. 94 КПК України передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_2 умисно спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, підтверджується показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту, висновку судово-медичної експертизи.

Підстав уважати, що потерпілий та свідки обмовили засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, немає, оскільки їх показання узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами, наданими та дослідженими в судовому засіданні.

На думку Суду, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, належним чином обґрунтовано та вмотивовано.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, і судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Крім того, суд першої інстанції з достатньою переконливістю обґрунтував свої висновки щодо доводів ОСОБА_2 про його непричетність до спричинення ОСОБА_3 умисних легких тілесних ушкоджень через травму правої руки, зазначивши, що вказану травму обвинувачений отримав у 2015 році, однак доказів, які б дали змогу стверджувати про неможливість нанесення тілесних ушкоджень даною рукою, стороною захисту суду надано не було.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції - таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України. Підстав для його скасування, як про це просив засуджений у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, наявність обставини, що пом'якшує покарання - вперше притягується до кримінальної відповідальності, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про його особу, тобто дотримався вимог статей 65-67 КК України.

При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції також було дотримано вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України в частині розв'язання цивільного позову потерпілого.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення його права на захист під час досудового слідства, на думку колегії суддів касаційного суду, є безпідставними та були перевірені під час розгляду провадження як в суді першої ,так і в суді апеляційної інстанцій.

Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника Железнякова І.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені в ній доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 січня 2018 року щодо нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук М.М. Лагнюк В.К. Маринич