Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 335/5455/24

провадження № 51-2686км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом обставини

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ухвалою від 10 квітня 2025 року задовольнив клопотання ОСОБА_8 та скасував арешт майна у кримінальному провадженні від 04 квітня 2024 року № 12024082060000440 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК), накладений за ухвалою слідчого судді цього ж районного суду від 16 травня 2024 року (справа № 335/5455/24, провадження № 1-кс/335/2039/2024) на грошові кошти в сумі 20 262 грн на банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та в сумі 5310 грн на картці АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 .

Крім того, зобов`язано відповідальних працівників указаних акціонерних товариств повернути потерпілій ОСОБА_8 грошові кошти в загальній сумі 20 262 грн, які перебувають на банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , та в сумі 5310 грн, що перебувають на картці АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , шляхом перерахування їх на належний потерпілій банківський рахунок.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року і призначити новий розгляд апеляційної скарги. Указує, що оскаржувана ухвала слідчого судді не передбачена КПК, зокрема слідчий суддя мав повноваження скасувати арешт майна, однак не міг зобов`язувати відповідальних працівників повернути кошти потерпілій у якої майно не вилучалось. Виходячи з викладеного, ухвала не передбачена КПК і тому може бути оскаржена до апеляційного суду. На думку скаржника, ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження є незаконною і підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Він покликається на те, що ОСОБА_7 має статус третьої особи у провадженні, в якому вирішувалося питання про накладення та скасування арешту, і саме він є володільцем грошових коштів. Акцентує, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем грошових коштів, які за ухвалою слідчого судді були в нього відчужені на користь ОСОБА_8 .Касатор вважає, що ОСОБА_8 взагалі не мала права звертатися до слідчого судді з клопотання про скасування арешту, оскільки не є власником чи володільцем майна. Крім того, адвокат указує про те, що ОСОБА_7 був позбавлений слідчим суддею можливості надати свої заперечення на клопотання ОСОБА_8 .

Позиції учасників судового провадження

Адвокат просив касаційну скаргу задовольнити.

Прокурор висловився проти скасування рішення апеляційного суду.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу, перевіривши матеріали провадження і викладені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

За частиною 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Ці вимоги стосуються й ухвал, постановлених слідчими суддями, як одного з видів судового рішення.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів»).

Наведені правові норми мають своє відображення в пунктах 1, 2 і 17 ст.7 КПК, де зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Під час перевірки матеріалів провадження касаційний суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_6 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції в ході постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є обґрунтованими.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ухвалою від 10 квітня 2025 року задовольнив клопотання ОСОБА_8 і скасував арешт майна у кримінальному провадженні від 04 квітня 2024 року № 12024082060000440 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, накладений за ухвалою слідчого судді цього ж районного суду від 16 травня 2024 року на грошові кошти в сумі 20 262 грн на банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» та в сумі 5310 грн на картці АТ «ПУМБ», і зобов`язав відповідальних працівників указаних акціонерних товариств повернути потерпілій зазначені суми грошей, шляхом їх перерахування на належний їй банківський рахунок.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_6 на вказану вище ухвалу слідчого судді.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ст. 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, і це не дає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку, а тому посилання на засади законності та верховенства права як на підставу оскарження ухвали слідчого судді не ґрунтується на нормах кримінального процесуального закону, які є спеціальними у відношенні до загальних засад.

Разом з тим згідно зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною в постановах Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 183/6229/18 (провадження № 51-8447км18), Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 760/25546/18 (провадження № 51-10322км18) та від 5 липня 2022 року у справі № 757/27041/21-к (провадження № 51-3781км21), у разі постановлення слідчим суддею ухвали, не передбаченої кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК. Аналогічні правові позиції виклав Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року у справі

№ 5-142кс(15)17, з яким погодилася і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17-к.

Отже, слідчий суддя відповідно до положень ст. 174 КПК має право ухвалою скасувати арешт майна, однак указаною нормою не передбачено, що на цій стадії кримінального провадження він має повноваження визначати подальшу долю майна, на яке було накладено арешт, шляхом передачі його особі, у володінні якої воно не перебувало, під час накладення арешту.

Таким чином, допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду ? скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 , що діяв в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3