Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.11.2025 року у справі №442/733/22
Постанова ВГСУ від 27.11.2025 року у справі №442/733/22
Постанова ККС ВП від 15.05.2024 року у справі №442/733/22
Постанова ККС ВП від 04.07.2023 року у справі №442/733/22
Постанова ККС ВП від 04.07.2023 року у справі №442/733/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 442/733/22

Провадження № 51 - 1075 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_6 ,

її захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021141110000941 від 11 грудня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Корець Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ст. 187 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 187 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі статей 75 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на неї покладено відповідні обов`язки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Дрогобицької міської ради кошти, витрачені КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 в розмірі 8 952 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 1 029,72 грн. витрати на проведення товарознавчої експертизи.

До набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2022 року, на земельну ділянку з кадастровим номером № 4621286300:04:000:0155 площею 0,15 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року, на речі, вилучені 11 грудня 2021 року.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

10 грудня 2021 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий мотив, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном (грошовими коштами), під приводом зняття показників лічильника газу прийшла в господарство ОСОБА_9 , що за адресою: АДРЕСА_3 , де з метою убезпечитись від ідентифікації своєї особи, одягнула на обличчя захисну маску, представилася працівницею газової служби та назвалася іменем ОСОБА_10 , тим самим ввівши в оману власника домоволодіння ОСОБА_9 . Після чого ОСОБА_6 незаконно увійшла в приміщення житлового будинку, здійснила фотографування показників лічильника, який встановлений в кухонній кімнаті та попросила ОСОБА_9 пригостити її чаєм, щоб тимчасово відволікти його увагу та вчинити розбійний напад.

Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_11 в цей же час, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, що поєднано із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, скориставшись моментом коли ОСОБА_12 повернувся до неї спиною ставлячи на плиту черпак з водою, з підлоги в коридорі підняла дерев`яну колоду (поліно), взяла її обома руками за торці та вчинила напад на ОСОБА_9 , нанісши нею один удар в потиличну ділянку його голови, від якого той ледь втримався на ногах, розвернувся до ОСОБА_11 , схопив її за руки та став з нею боротись, однак не встояв на ногах і впав обличчям на підлогу. Тоді ОСОБА_11 , утримуючи двома руками цим же поліном нанесла ОСОБА_9 ще декілька ударів по потиличній ділянці голови та шиї, тим самим заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Продовжуючи свої протиправні дії, поєднані єдиним злочинним умислом, ОСОБА_11 , переконавшись в тому, що ОСОБА_9 лежить на підлозі та не в змозі чинити опору, відчинила сидіння дерев`яної канапи, яка стояла в цій же кухонній кімнаті, виявила в ній поліетиленовий пакет із грошовими коштами у сумі 100 200 гривень, забрала їх, а також зі столу забрала мобільний телефон марки «Nomi» моделі «і244» imei: НОМЕР_1 вартістю 292 гривні. Після чого, з метою приховати факт вчиненого, ОСОБА_6 виключила світло у будинку потерпілого, вийшла з нього та направилась до міста Дрогобич Львівської області. У місті Дрогобич Львівської області ОСОБА_6 , з метою знищити докази вчинення нею кримінального правопорушення у невстановленому досудовим слідством місці викинула мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Nomi» моделі «і244» та сім карту № НОМЕР_2 , якою користувалась та узгоджувала з потерпілим час зняття показника лічильника, а грошові кошти в подальшому заховала у гаражному приміщенні за місцем свого проживання.

Таким чином, ОСОБА_6 умисно проникла у житло та вчинила розбійний напад і незаконно заволоділа грошовими коштами та мобільним телефоном ОСОБА_9 , привласнила їх та розпорядилася ними на свій розсуд, тим самим завдала потерпілому майнову шкоду на загальну суму 100 492 гривні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному проваджені - прокурора Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_13 залишено без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. ст. 69 75 КК України, та до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженої внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 438 ч. 1 п.п. 1 2 3 КПК України та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. ст. 69 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та її особі внаслідок м`якості, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги і належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Посилаючись на практику застосування касаційним судом положень ст. ст. 69 75 КК України у постановах Верховного Суду від 11 травня 2021 року (справа № 336/4259/18), від 30 серпня 2021 року (справа № 554/8674/18), від 19 жовтня 2022 року (справа № 170/667/21), вказує на відсутність у вказаному кримінальному провадженні обставин, які б у своїй сукупності надавали підстави зробити висновок щодо можливості застосування до ОСОБА_6 положень ст. ст. 69 75 КК України.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Захисник та засуджена в судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст. 187 ч. 3 КК України та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому, відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України в редакції, яка діяла на день ухвалення вироку суду, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Як убачається зі змісту вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції з дотриманням зазначених вимог закону врахував наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.Також суд першої інстанції врахував дані про особу ОСОБА_6 , яка визнала свою винну, вчинила кримінальне правопорушення вперше, здійснює догляд за хворим свекром, має на утриманні двох малолітніх дітей 2014 та 2019 року народження, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем свого проживання, думку потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_6 , обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, а також повне відшкодування завданої злочином шкоди і дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 187 ч. 3 КК України, застосувавши положення ст. 69 ч. 1 КК України.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України є необґрунтованими та в цій частині касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Разом з тим, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України в редакції, яка діяла на день ухвалення вироку суду, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_13 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , оскаржила його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.

У своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, вважала, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості. Прокурор просила призначити ОСОБА_6 за ст. 187 ч. 3 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Прокурор в апеляційній скарзі, крім іншого, зазначала, що суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, переконливих доводів на підтвердження можливості виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства не навів та не обґрунтував підстав, з яких він дійшов такого висновку.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про необґрунтованість вироку в частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, прокурор зазначила, що суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_6 положення вказаної статті та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, спосіб та характер його вчинення, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку. Також прокурор звернула увагу на те, що відшкодування потерпілому шкоди є обов`язком особи, яка вчинила злочин, у зв`язку із чим така обставина не свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а лише має враховуватися як усунення його наслідків. Крім того, прокурор зазначила, що у вироку відсутні будь-які дані про наявність у ОСОБА_6 законних джерел доходів або про намір знайти такі, що і стало основною причиною вчинення цього корисливого злочину. Вважала, що суд першої інстанції не дав відповідної оцінки цим обставинам у їх поєднанні з точки зору суспільної небезпечності винної особи, а тому звільнення у такому випадку ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не сприятиме досягненню мети покарання.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, мотивованої відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

З врахуванням наведеного, призначене засудженій ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким, а касаційна скарга прокурора в цій частині є обґрунтованою.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженої внаслідок м`якості, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п.п. 1 2 3 КПК України є підставами для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню частково.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено, призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 рокущодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_3