Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 723/5514/20

провадження № 51-3263 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260150000579, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів та цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 у провадженні.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та вирішення долі речових доказів змінено. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме, транспортний засіб марки «Мazda Premacy» д\ НОМЕР_1 польської реєстрації, повернуто його законному володільцю - ОСОБА_6 . В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 засуджено за те, що вона 28 червня 2020 року приблизно о 00:35 год, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mazda-Premacy», номерний знак НОМЕР_2 Польської реєстрації, рухалася у темний час доби по автодорозі Р-62 сполученням « Криворівння - Усть-Путила - Старі Кути - Вижниця - Сторожинець - Чернівці » в с. Панка, Сторожинецького району, Чернівецької області, зі сторони м. Сторожинець в напрямку м. Вижниця. Наближаючись до 85 кілометру + 600 метрів вказаної автодороги, ОСОБА_6 , порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху та, не врахувавши дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявила неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме лежачого на дорожньому покритті ОСОБА_8 , не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустила наїзд на останнього. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 спричинено смерть.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд належним чином не обґрунтував мотивів прийнятого рішення про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства. Прокурор вважає, що за наявних в справі даних про особу ОСОБА_6 та обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_6 надіслала заперечення на касаційну скаргу в яких, обґрунтовуючи безпідставність наведених прокурором доводів, просила залишити її без задоволення.

Потерпіла ОСОБА_7 також надіслала заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на відсутність будь яких претензій до засудженої, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при застосуванні положень ст. 75 КК України та звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається з вироку, при призначенні засудженій покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого з необережності ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наслідки, що від цього настали, а також позицію потерпілої щодо них, дані про особу винної, яка в минулому судимою не була та до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка просила змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, не погодився з висновками районного суду про неможливість виправлення та перевиховання засудженої без ізоляції від суспільства, та вирішуючи питання про обґрунтованість доводів апеляційної скарги виходив з наступного.

Так, ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду засвідчила, що під час руху 28 червня 2020 року в с. Панка, враховуючи недостатній досвід водія, вона більше звертала увагу на автомобілі з увімкненою аварійною сигналізацією і людей біля них, чим на проїзну частину дороги, що в дійсності і стало причиною наїзду керованого нею автомобіля на лежачого пішохода. Вона щиро розкаялась у скоєному перед потерпілою ОСОБА_7 , попросила у неї пробачення та повністю відшкодувала заподіяну останній шкоду.

Під час апеляційного розгляду представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_6 щиро вибачилась перед потерпілою за її дії під час ДТП і за її поведінку у суді першої інстанції та повністю відшкодувала заподіяну їй шкоду. Стверджував про відсутність будь яких претензій у ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та просив врахувати думку потерпілої і суворо не карати засуджену, звільнивши її від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Тому, колегія суддів апеляційного суду, з огляду на поведінку ОСОБА_6 , щирість її каяття, усвідомлення наслідків вчиненого, враховуючи дані про особу засудженої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше та цей злочин скоїла з необережності, є особою молодого віку, нещодавно втратила батька, який отримав вогнепальне кульове поранення, захищаючи державу від ворога, виснувала можливість звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї обов`язків і застосування до неї вимог статей 75 76 КК України.

При цьому, приймаючи таке рішення апеляційний суд врахував також позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу засудженої, просила суворо її не карати, на підставі ст. 75 КК України звільнити від призначеного покарання з випробуванням та визнав обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 : повне визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

З призначеним ОСОБА_6 покаранням і звільненням від його відбування з випробуванням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, адже згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Зважаючи на викладену в запереченні на касаційну скаргу прокурора позицію потерпілої ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції щодо необхідності залишення касаційної скарги прокурора без задоволення, яка жодних претензій до ОСОБА_6 не має і просила не позбавляти її волі, а також виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, відповідно до яких покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, колегія суддів вважає, що підстав для призначення ОСОБА_6 покарання лише в умовах ізоляції від суспільства, як про це ставить питання прокурор у касаційній скарзі, немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення в справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3