Історія справи

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 663/683/17

Провадження № 51 - 4535 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Парусова А.М.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017230230000054 від 16 січня 2017 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, громадянина України, відповідно до вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

за ст. 186 ч. 2 КК України,

за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Старчеуса С.І. та прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Безушко Т.Г. на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 серпня 2017 року та вирок Апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на нього відповідні обов'язки.

Вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено те, що він 15 січня 2017 року о 23-50 годині в м. Скадовську Херсонської області поблизу перехрестя вулиць Набережна та Мангубінська в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, умисно, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилося у нанесенні руками та ногами ударів в область голови і тулуба ОСОБА_4, відкрито викрав майно, належне останньому, а саме: мобільний телефон марки «NOKIA-222», вартістю 900,00 гривень, з флеш-картою на 32 GB, вартістю 300,00 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1 500,00 гривень.

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Строк відбуття покарання вказано рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Старчеус С.І. просить вироки судів обох інстанцій скасувати, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не виконано вимоги частини 3 статті 349 КПК України та належним чином не відредаговано на показання ОСОБА_1, якими він не підтверджував обставину наявності попередньої домовленості між ним та особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження. Вважає, що за таких обставин у суду не було підстав здійснювати розгляд в скороченому порядку. Вказує на допущені, на його думку, порушення вимог ст.ст. 314, 325 КПК України. Крім того, вважає вирок апеляційного суду таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок його суворості, вказуючи на обставини, які з позитивного боку характеризують його особу.

У касаційній скарзі прокурор просила переглянути вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

До початку касаційного розгляду прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Безушко Т.Г. у порядку ст.ст. 36, 432 КПК України відмовилась від поданої нею касаційної скарги

(вх. № 26528/0/170-18 від 11.10.2018).

Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України.

Із оригінального примірника технічного носія інформації судового засідання суду першої інстанції вбачається, що головуюча, хоч і зазначила про можливість здійснити розгляд в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, наголосивши про неможливість оскарження відповідних обставин в апеляційному порядку, проте вже під час допиту в суді першої інстанції, після того як ОСОБА_1 не підтвердив усіх обставин вчинення ним інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, а саме: зазначив, що попередньої домовленості між ним та особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, на вчинення вказаного злочину не було, відповідних заходів не вжила, повторно не з'ясувала позиції ОСОБА_1 щодо можливості такого розгляду, чи правильно розуміє він зміст цих обставин, продовживши розгляд провадження в спрощеному порядку.

При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції на вказані порушення закону уваги не звернув, не вийшов за межі апеляційних вимог скарги прокурора (ст. 404 ч. 2 КПК України), чим порушив вимоги ст.ст. 370, 418 КПК України.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1

За таких обставин, вироки щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга захисника - задоволенню частково.

При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, справу розглянути відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Старчеуса С.І. задовольнити частково.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 серпня 2017 року та вирок Апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

ОСОБА_1залишити під вартою до вирішення судом першої інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний